‌‎Наша постійна рубрика "помста червоним" або Як козаки комуняк рубали. Наші пращури під час Перших Визвольних Змагань не панькалися з ворожим елементом, не держалися зайвого гуманізму під час боротьби за життя Нації, криваво й жорстоко, по-козацьки розправлялися як із зайдами, так і з власними запроданцями: Даю наказ розстрілювати комуністичну наволоч. [...] Я стріляю в голови: першого коменданта цукроварні, другого - воєнкома. Падає дощ куль із револьверів моїх 4 козаків: одна куля з доброго револьвера діравить кількох разом. Трупи падають на цементову долівку. По мінуті всі лежать. Ще деякі стогнуть, кричать, їх стріляють у голови. Страшна кара, але конечна. [...]Виводимо жидка на двір - хтось мені шепче: "Чекіст із Бердичева". Хто б подумав, що таке мізерне, худе жиденя буде чекістом? Виймаю шаблю, кажу, щоб чекіст став на коліна і схилив голову: одним махом відлітає з худої шиї голова.[...]Тут затримав одного большевика на коні: "Хто? Звідкіля?". Курсант мав відпустку й заїздив десь тут до родини, а тепер їде до своєї сотні. "Віддавай, братику, зброю, злазь з коня!". [...] Короткий допит і я особисто зарубав курсанта.[...]Наказую зв'язати совітських "юнкерів" парами, відпровадити і порубати шаблями. По кількох хвилинах, замість кандидатів на старшин лежала купа м'яса.[...]Сахнівські козаки відрізали П. Лящукові голову й застромили її на роздоріжжі до 4-х сіл із запискою: "Я, Пилип Лящук, із села Сахнів бувший каторжник, а потім співробітник Губчека й Особого Отдєла 1-го Корпусу Червоного Козацтва, показую, що сюди поїхали повстанці". Тіло без голови було закопане в лісі в сніговому насипі. Весною його кістки біліли розсипані на пожовклім торішнім листі.Зі спогадів отамана Орла, Якова Гальчевського.#історія_ПВЗ