Джерело
"Під сонцем" - теплий книжковий канал | "Полічи зорі" Лоїс ЛоуріОцінка: ☀️☀️☀️☀️Це дитяча книга (сюрприз!), ...
106 Охват/переглядів
2026-09-08 15:18
Повідомлення №922
"Полічи зорі" Лоїс Лоурі
Оцінка: ☀️☀️☀️☀️
Це дитяча книга (сюрприз!), яка читається дуже швидко. В центрі історії — десятирічна Аннемарі, яка разом із родиною живе в Данії. Події відбуваються у 1943, тож Данія вже три роки в окупації. — Ви чому тут бігаєте? — пролунав різкий голос. Данською вояка говорив препаскудно. "Три роки, — подумала Аннемарі з погордою. — Вони вже три роки в моїй країні й ніяк не опанують мови". Дитяча наївність 🥲
Життя в окупації розкривається через побут дітей.— Я зараз так би і з'їла кексик, — сказала вона. — Великий жовтий кексик. — Великий жовтий кексик із рожевою поливою.— Така малеча, а все пам'ятає. Вже давно нема ані масла, ані цукру для поливки. Вже з рік, щонайменше. — А коли знову будуть кексики?— Коли війна скінчиться, — відповіла пані Йогансен.
А деякі моменти впізнаються і зараз. Вони взялися плести рукавички: дні ледь помітно коротшали і перші листочки опадали з дерев додолу — от-от знову прийде зима. Минула запам'яталася всім: палива для помешкань та будинків не було, а зимові ночі були люто холодними.
Втім, дітям доводиться замислюватися і про більш глобальні речі.— Ти дуже хоробра, крихітко Аннемарі? — нараз спитав він. Дівчинка спантеличилась. І розгубилась. Вона б не хотіла, щоб їй ставили такі питання. Коли вона поставила його собі сама, відповідь їй не сподобалася.— Та не дуже, — зізналася Аннемарі, втупившись у долівку.
Не зважаючи на болісну тему, історія світла та м'яка, серйозна, але не травмуюча. А оформлення неймовірне гарне — покажу пару ілюстрацій в коментарях.#відгук ✅🙋🏼♀️
Оцінка: ☀️☀️☀️☀️
Це дитяча книга (сюрприз!), яка читається дуже швидко. В центрі історії — десятирічна Аннемарі, яка разом із родиною живе в Данії. Події відбуваються у 1943, тож Данія вже три роки в окупації. — Ви чому тут бігаєте? — пролунав різкий голос. Данською вояка говорив препаскудно. "Три роки, — подумала Аннемарі з погордою. — Вони вже три роки в моїй країні й ніяк не опанують мови". Дитяча наївність 🥲
Життя в окупації розкривається через побут дітей.— Я зараз так би і з'їла кексик, — сказала вона. — Великий жовтий кексик. — Великий жовтий кексик із рожевою поливою.— Така малеча, а все пам'ятає. Вже давно нема ані масла, ані цукру для поливки. Вже з рік, щонайменше. — А коли знову будуть кексики?— Коли війна скінчиться, — відповіла пані Йогансен.
А деякі моменти впізнаються і зараз. Вони взялися плести рукавички: дні ледь помітно коротшали і перші листочки опадали з дерев додолу — от-от знову прийде зима. Минула запам'яталася всім: палива для помешкань та будинків не було, а зимові ночі були люто холодними.
Втім, дітям доводиться замислюватися і про більш глобальні речі.— Ти дуже хоробра, крихітко Аннемарі? — нараз спитав він. Дівчинка спантеличилась. І розгубилась. Вона б не хотіла, щоб їй ставили такі питання. Коли вона поставила його собі сама, відповідь їй не сподобалася.— Та не дуже, — зізналася Аннемарі, втупившись у долівку.
Не зважаючи на болісну тему, історія світла та м'яка, серйозна, але не травмуюча. А оформлення неймовірне гарне — покажу пару ілюстрацій в коментарях.#відгук ✅🙋🏼♀️