​​Збірка "Суперсила Різдва" Оцінка: ☀️☀️☀️⛅️🙋🏼‍♀️ Поки сніги продовжують нам різдвяно-новорічний настрій, поспішаю з відгуком на тематичну збірку.З обкладинки може скластися враження, що попереду яскраві, затишні та святкові тексти. Але уважно читаючи анотацію, можна підкорегувати очікування: "Ця книга фіксує, як відзначають Різдво в різних куточках України".Тож в цій книзі маємо 16 есеїв від авторів та авторок різних професій: письменники, сценаристи, музиканти, історики, режисери, художники, психологи, актори. Автори — різного віку та з різних куточків країни, але кожен розповідає, що для них є Різдво, як його святкували в минулому, в дитинстві.Есеї доволі різного обсягу. Збіг або ні, що найбільше мені сподобався та запам'ятався найдовший есей від Вірляни Ткач — американської театральної режисерки українського походження. Було неймовірно цікаво слухати, як мистецькі групи під її керівництвом несли українську культуру (коляду зокрема) десятиліттями в США. Це було дійсно цінно та натхненно, і тільки через цю нову для мене інформацію варто було знайомитися з цією книгою.Також дуже сподобалася передмова від Богдани Неборак — я зовсім не очікувала, що зможу розчулитися на передмові до збірки, а не від самої збірки 😅Більшість інших есеїв трохи перегукувалися — родинні традиції, спогади, розмірковування на тему сенсу Різдва. Роздуми авторів спонукали і мене до рефлексії — чи було в моєму дитинстві Різдво, яке і коли. Або впізнавати теперішні традиції, з якими я познайомилися в останні роки на Гуцульщині.В якійсь момент тема деколонізації почала домінувати. Напевно, що користь в цьому є, але після прочитання інших книг на цю тему, в збірці "Суперсила Різдва" все одно очікуєш інших акцентів. Думаю, що ця книга більше сподобається поціновувачам нон-фікшену.Книгу слухала в прекрасній озвучці від АБУК, але в цьому є і недолік — цитат не буде 😅Планую запровадити традицію читати різдвяні збірки кожного року, адже традицій багато не буває!#відгук 🙋🏼‍♀️✅