АНТИУРОК: Чому генерали мовчать, поки піхотинець тягне за десятьох?«Лідерство» у високих кабінетах — це мистецтво не засмучувати начальство. Поліція та ДБР самоусунулися, вважають, що СЗЧ не їх проблема. Вони не шукають, не ловлять і не карають. Депутати створюють для СЗЧ «лакшері» умови: «Втік? Ну нічого, ми пробачимо. Ще втік? No problem!». Інформаційна політика суцільний піар, а не комунікації з суспільством.Комбат сам на сам із порожнім штатом — у нього тріщить фронт. Він не встигає побачити «бійця»: той прибув і одразу в СЗЧ.Весь тягар на добросовісних. Вони «цапи відбувайли» за всю непрацюючу правоохоронну систему. Вони вигорають, хворіють і гинуть просто від виснаження, перекриваючи дірки в обороні. Вище командування, замість того щоб вимагати, зайняло позицію страуса.Коли комбата ніхто не чує, а генерали бояться зіпсувати настрій політикам — загроза знищення країни є реальною не лише для тих, хто в окопі, а й для тих, хто в теплі. Але чи розуміють "лідери", що коли дійде до нуля — буде пізно?