Правила, поради, правила...Ще одна річ, до якої я ставлюся скептично (сцептицистка чортова). Не так давно я сама часто писала письменницькі поради в твіттері (і тут теж продовжу це робити), але навіть тоді це було для мене болючою темою. Якою б я не була снобкою і душнилою, я все ж важкою що художній текст це порив душі в першу чергу. Самовираження. І в теорії ви можете написати все, що захочете навіть якщо після видання вашу книжку заканселять у всіх пристойних країнах світу, або взагалі не захочуть видавати. Щось я відволіклася...Так от, в творчості немає правил, а якщо вони є, то їх можна, та що там, часто потрібно порушувати. Поради тим часом суб'єктивні і підходять не всім. Те, що допоможе одному тексту, інший текст зіпсує. Все залежить від мети тексту і його стилю. От є пригодницький роман від третього лиця, а є роман, повністю написаний як уривки з щоденників, листи, газетні статті (привіт, Дракула, якого я зараз читаю). В дечому вони можуть працювати по одних правилах, але в багатьох аспектах — ні. Моя вам порада (...іронічно, цю ви теж можете не слухати якщо не захочете). Книжки про те, як правильно писати книжки, і поради від інших авторів, варто читати в першу чергу коли ви початківець і намагаєтесь зорієнтуватися в заплутаному світі письменництва. Це банально допоможе знайти основу, те, об що можна опиратися. Потім єдине, що вам дійсно допоможе це багато писати і читати чужу художню літературу. Вивчати чужі сюжетні і художні прийоми і експериментувати зі своїми. Не заковуйте себе в жорсткі рамки, шукайте власний шлях! Добре, добре, я перестаю пафоснічати.