можливо і ті самі «патріотики» зрозуміють, що святих по цілій Україні аж точно ніде немає. покажіть мені тих людей, які насправді блять вилізли з мами, і одразу говорять чистою українською. та таких блять немає і не буде. в кожного були свої гріхи і поза межами вірту. скількох я б людей не зустрічав, всередині все одно криється та російська мова, суржик, калька, навіть якщо людина намагається це приховати від інших. сумно чути думку тих, хто насправді ховається за щасливим українським обличчям, а сам нагло спілкується російською, поки сам намагається довести те, що він це засуджує всім серцем. я не відрікаюсь від того факту, що більшість стараються не вживати щось рос, але повірте, що в людині багато чого грішного. авжеж, ми в переписках будемо такими героями, але насамперед в житті, в розмові, будь-де просковзить те нещасне слово чи ціла фраза. на даний момент я готовий сказати(виключно озвучую свою думку щодо цього), що ні в вірті, ні в житті, ти ніколи не зустрінеш ту людину, яка буде спілкуватись українською, рідною, чистою. усюди, куди б ти не пішов, тебе буде переслідувати не те суржик, не те російська. зараз пів України рахує те, що російською на нашій території говорити нормально, адже ті люди, які живуть/жили на сході зі свого народження, не можуть за одну секунду перейти на українську. все поступово. особисто я засуджую російськомовних, але неодмінно пишаюсь тими українцями, які могли б з самого дитинства спілкуватись російською, стараються не заради когось перейти на українську, а в першу чергу — заради себе. це заслуговує на пошану.