Валіза вигнанця, яку не бачатьВаліза найважча — не та, що на сильних колесах,Не та, де папери чи речі для нових доріг.Вона невагома, вона не впадає у вічі,Але ти під нею від втоми схилився до ніг.У ній — твої вулиці, рідні до щему обличчя,І голос матусі, і донечок сміх золотий.Ти носиш цей дім крізь чужу, закордонну величність,Хоч серце щоночі вертається в край свій святий.А там — замість права панує свавілля й гоніння,ТЦК, мов мисливці, чатують на кожній межі.Це не захист народу — це цинічна й лиха «могилізація»,Де влада на смертях будує свої міражі.Мільйони загиблих. Вдовині ридання гіркі.Сирітські серця, що не знають тепла у житті.А влада — на горі, на сльозах, на крові неохололійЗбагачується цинічно у нечестивім бенкеті.Нам треба, щоб зникла війна, що у головах сіється,Щоб злагода в душах нарешті свій дім віднайшла.Щоб жити у мирі з собою, з сусідами в єдності,Щоб правда людська над брехнею і злом проросла.Бо ми — це країна. Не мачуха-влада в кабінетах,Країна — це люди, що мріють про світло і лад.Ми вільні душею, хоч долею нині роз’єднані,І кожен із нас пам'ятає свій рідний поріг і свій сад.А мама і доньки, і друзі у колі страждання —Без світла, без прав, у полоні брехливих оков.Я серцем із ними. Крізь відстань і всі сподівання,Моя ностальгія — то біль, що народжує віру і знов... 😢