🇬🇧🇺🇦💩У британському виданні The Sunday Times вийшов великий аналітичний матеріал про ситуацію на фронті в Україні, співвідношення ресурсів сторін та оцінки західних військових джерел щодо подальшого перебігу війни.У статті йдеться про те, що Україна, за оцінками західних військових джерел, зараз суттєво поступається росії за кількістю людей і техніки на більшості ділянок фронту, і якщо йдеться не просто про стримування, а про реальний перелом у війні, то Києву потрібні ще сотні тисяч військових. У матеріалі називають цифру щонайменше 250 тисяч додаткових солдатів, а також значно потужніше озброєння.Автори наголошують, що, попри колосальні російські втрати, Москва здатна підтримувати нинішній темп війни ще принаймні рік, оскільки має більший мобілізаційний ресурс і продовжує компенсувати втрати як внутрішнім набором за гроші, так і залученням іноземців. На фронті, за описом статті, росія просувається повільно, але системно, особливо на сході й південному сході, де бої точаться за стратегічно важливі міста так званого «поясу фортець». Саме контроль над цими населеними пунктами дає перевагу у висотах, логістиці та можливості готувати наступні операції, а також може посилити позиції Кремля на потенційних переговорах.У матеріалі наводяться слова українського офіцера, який перебуває в районі Покровська: він описує російську перевагу як таку, що відчувається на технічному, оперативному й стратегічному рівнях. Йдеться про перевагу в авіації, тактичних балістичних ракетах, ударах по логістиці та командних пунктах керованими авіабомбами. Водночас українські представники визнають, що ситуація дуже складна, але не погоджуються з твердженням, що Україна вже програє. Окремо підкреслюється, що війна змінилася через масове застосування дронів, однак це не скасувало потребу в піхоті: навпаки, для утримання позицій, прикриття екіпажів і дронових підрозділів та ведення оборони людей критично бракує. Саме нестача особового складу подається як один із головних факторів, які обмежують можливості української армії на фронті.Стаття також акцентує на тому, що російські просування даються надзвичайно дорогою ціною. Наводяться оцінки дуже високих втрат рф — сотні тисяч за рік і понад мільйон від початку повномасштабного вторгнення — при цьому темпи просування на окремих напрямках вимірюються буквально десятками метрів на день. Попри це, логіка російської стратегії, як її описують експерти, полягає в готовності обмінювати велику кількість живої сили на повільне, але безперервне просування, спираючись на більший резерв людей. У цьому ж контексті згадується і підтримка з боку Північної Кореї, а також зростання ролі іноземних найманців та контрактників. Із західного боку звучить думка, що Україні потрібно не лише більше людей, а й якісно інше озброєння — зокрема можливість завдавати глибоких і точних ударів по території росії, щоб ускладнювати логістику, знижувати темп наступу й підвищувати ціну війни для Кремля.Наприкінці матеріал переходить до теми переговорів і можливого припинення вогню. Хоча останні контакти за посередництва США подаються як шанс на дипломатичний рух, більшість цитованих у статті співрозмовників налаштовані скептично й вважають, що Москва не демонструє реальної готовності до компромісу, наполягаючи на максималістських умовах. На їхню думку, єдиний спосіб наблизити припинення вогню — це поєднання військового тиску на фронті з економічним тиском на росію, передусім через санкції проти нафтогазового сектору та боротьбу з «тіньовим флотом». У цьому сенсі автори підкреслюють, що навіть якщо росія зараз здатна продовжувати війну, її ресурси не безмежні, а результат значною мірою залежатиме від того, чи зможе Захід дати Україні достатньо людей, зброї й політичної підтримки, щоб змінити баланс сил.