Джерело
Гай-Нижник: Історія та політика / Hai-Nyzhnyk: History & Politics | Наддержави ведуть гонку за встановлення ядерних реакторів на Місяці - ...
69 Охват/переглядів
2026-10-04 11:29
Повідомлення №50136
🌚 🇷🇺🇨🇳🇺🇸 Наддержави ведуть гонку за встановлення ядерних реакторів на Місяці - The New York Times. Частина 1
Наприкінці серпня NASA звернулося до підрядників з проханням підготувати ядерний реактор, здатний витримати космічний політ та працювати без технічного обслуговування поблизу південного полюса Місяця. Це може бути як наукова фантастика, але агентство хоче, щоб він був готовий до запуску до грудня 2030 року.
Цей поспіх має свою причину. Росія має намір запустити місячний реактор до 2036 року у рамках секретного партнерства з Китаєм. NASA вже прискорило свій графік, щоб випередити суперників.
Ця гонка визначає саме майбутнє освоєння космосу. США та Китай прагнуть першими створити місячну базу, вести пошук ресурсів, таких як заморожена вода, та запускати місії у віддаленіші куточки Сонячної системи. Контроль за доступом до ресурсів Місяця має вирішальне значення для цієї місії. Обидві наддержави вважають, що ядерний реактор є ключовим елементом для реалізації цих амбіцій.
Деякі провідні вчені попереджають, що уряди діють надто поспішно в епоху освоєння космосу, яка вже ознаменувалася кількома гучними катастрофами. За останні шість років кілька китайських, американських та російських ракет вийшли з ладу та вибухнули, а російський посадковий модуль розбився об Місяць. Космічне сміття регулярно падає на Землю.
Аварії можуть викликати ланцюгову реакцію з плачевними наслідками. Падаючі уламки реактора можуть призвести до розсіювання радіоактивних матеріалів, як це сталося в Канаді наприкінці 1970-х років. Вибух або розплавлення ядра на поверхні Місяця може призвести до того, що цілі його частини стануть забороненими зонами.
Аналіз технічних специфікацій, закупівельних документів та наукових досліджень, а також інтерв'ю з представниками галузі, державними чиновниками та критиками дають на сьогоднішній день найбільш чітке уявлення про те, як Китай, Росія та США реалізують свої ядерні амбіції.
Ці дані також допомагають пояснити ключовий аспект китайсько-російського космічного партнерства - альянсу, який активно підтримують Сі Цзіньпін та Володимир Путін. Атомна енергетика, мабуть, є єдиним ключовим завданням, яке Китай делегував своєму партнерові у рамках місячного проекту.
Жодна країна не має більшого досвіду у цій галузі, ніж Росія.
Вона вивела на орбіту понад 30 реакторів, переважно в 1970-х і 1980-х роках, на борту супутників епохи холодної війни, і є лідером у галузі цивільної атомної енергетики. Росія контролює найбільші запаси того, що вважається найбезпечнішим ядерним паливом для космічних місій. Цього палива — невисокозбагаченого урану — у США не вистачає.
NASA намагається надолужити втрачене.
Агентство запустило реактор у 1965 році, але зупинило його роботу після збою в роботі космічного апарату, не пов'язаного з реактором. З того часу США витратили понад 20 мільярдів доларів на програми з космічної атомної енергетики, але так і не запустили іншого реактора.
Наприкінці серпня NASA звернулося до підрядників з проханням підготувати ядерний реактор, здатний витримати космічний політ та працювати без технічного обслуговування поблизу південного полюса Місяця. Це може бути як наукова фантастика, але агентство хоче, щоб він був готовий до запуску до грудня 2030 року.
Цей поспіх має свою причину. Росія має намір запустити місячний реактор до 2036 року у рамках секретного партнерства з Китаєм. NASA вже прискорило свій графік, щоб випередити суперників.
Ця гонка визначає саме майбутнє освоєння космосу. США та Китай прагнуть першими створити місячну базу, вести пошук ресурсів, таких як заморожена вода, та запускати місії у віддаленіші куточки Сонячної системи. Контроль за доступом до ресурсів Місяця має вирішальне значення для цієї місії. Обидві наддержави вважають, що ядерний реактор є ключовим елементом для реалізації цих амбіцій.
Деякі провідні вчені попереджають, що уряди діють надто поспішно в епоху освоєння космосу, яка вже ознаменувалася кількома гучними катастрофами. За останні шість років кілька китайських, американських та російських ракет вийшли з ладу та вибухнули, а російський посадковий модуль розбився об Місяць. Космічне сміття регулярно падає на Землю.
Аварії можуть викликати ланцюгову реакцію з плачевними наслідками. Падаючі уламки реактора можуть призвести до розсіювання радіоактивних матеріалів, як це сталося в Канаді наприкінці 1970-х років. Вибух або розплавлення ядра на поверхні Місяця може призвести до того, що цілі його частини стануть забороненими зонами.
Аналіз технічних специфікацій, закупівельних документів та наукових досліджень, а також інтерв'ю з представниками галузі, державними чиновниками та критиками дають на сьогоднішній день найбільш чітке уявлення про те, як Китай, Росія та США реалізують свої ядерні амбіції.
Ці дані також допомагають пояснити ключовий аспект китайсько-російського космічного партнерства - альянсу, який активно підтримують Сі Цзіньпін та Володимир Путін. Атомна енергетика, мабуть, є єдиним ключовим завданням, яке Китай делегував своєму партнерові у рамках місячного проекту.
Жодна країна не має більшого досвіду у цій галузі, ніж Росія.
Вона вивела на орбіту понад 30 реакторів, переважно в 1970-х і 1980-х роках, на борту супутників епохи холодної війни, і є лідером у галузі цивільної атомної енергетики. Росія контролює найбільші запаси того, що вважається найбезпечнішим ядерним паливом для космічних місій. Цього палива — невисокозбагаченого урану — у США не вистачає.
NASA намагається надолужити втрачене.
Агентство запустило реактор у 1965 році, але зупинило його роботу після збою в роботі космічного апарату, не пов'язаного з реактором. З того часу США витратили понад 20 мільярдів доларів на програми з космічної атомної енергетики, але так і не запустили іншого реактора.