✅ Жовква🏰 Нагадаю, що в широкий туристичний маршрут «Золотої підкови Львівщини» входять Олеський, Підгорецький, Золочівський, Свірзький, Жовківський, Старосільський та Поморянський замки. В останньому, я на жаль, ще не встиг побувати, тож тут на каналі ви можете знайти розповіді про всі твердині, окрім тої, що в Поморянах. В Жовкві замок збудували у 1605 році на замовлення тутешнього правителя Станіслава Жолкевського. Завдяки реалізації архітекторами всіх задумів, замок одразу став осередком господарського, політичного, культурного життя міста, надійно захищаючи місцевих жителів від загарбників. У мурах було чотири міські брами — Львівська, Туринецька, Краківська і Звіринецька. До сьогодні дожили тільки дві останні, але Краківську все ж перебудовували у 1990 році після її руйнування «совєтами». У брамах розміщувались механізми звідних частин мостів. Перед брамами робили земляні насипи, далі — рів, наповнений водою. Взагалі, Жолкевського можна сміливо називати батьком Жовкви, адже він володіючи Винниками, які було селом, не просто замовив будівництво на цій місцевості власного замку і закрився від людей, а розбудовував сучасне зручне місто з інфраструктурою для розквіту всього простору навколо. Будівництво Жовкви велося за зразком «ідеальних міст» вимріяних італійськими архітекторами. Так завдяки такому розвитку, у 1603 році було отримано ще й Магдебурзьке право. Після смерті Станіслава у 1620 році в битві під Цецорою, замок, як і вся Жовква, переходить дружині, а через 4 роки — їхній доньці Софії, а потім і онуці Теофілі, матері Яна ІІІ Собеського, за часів правління якого у головної Жовквівської будівлі починається нове життя. Замок стає вже не оборонною спорудою, а королівським палацом-резиденцією: збільшили габарити більшості вікон, на які встановили нові білокам'яні різьблені обрамлення, трофеї, привезені з військових походів, поповнили мистецьку колекцію, бібліотеку, зібрання зброї. 🌳 Біля палацу квітнув парк зі звіринцем, в якому розводили, зокрема оленів, зубрів і сарн. У середині 18 сторіччя остання представниця роду Собєських перед своєї смертю продала палац та навколишні землі Михайлу Казимиру Радзивіллу. Новий власник розширив свої володіння, але недовго встиг потішитися цьому, адже вже у 1762 році помер. З цього моменту палац починає занепадати. У 1915 році під час війни твердиня ще й була майже повністю спалена російськими військами. Коли тут панували поляки перед Другою Світовою, вони намагалися трохи реставрувати замок-палац, але не встигли, адже у 1939 Жовкву окупували вже «совєти», а замість реконструкції створили у замку в'язницю 😡Після війни сюди заселили совєтських офіцерів і до 2003 року тут фактично був житловий комплекс, уявіть собі.Продовження розповіді про Жовкву чекайте на наступному тижні 🔜