Їх було 4 братів. Старший — Влад, потім 20-річний Олексій, 13-річний Петро і 9-річний Рома.24 лютого 2022 року Олексій з мамою Оленою і молодшими братами порались у дворі, коли їм подзвонили і сказали, що “тепер 🍉Херсон — це Росія”.💬 “Ми не повірили, — пригадує Олексій. — Але коли у нас по трасі почали їздити їхні танки, зрозуміли, що почалась війна”.Вони сподівалися, що війна швидко закінчиться, не хотіли залишати рідний дім та господарство. Влітку 2022 року стало зрозуміло, що окупація надовго. Але виїзд впирався в гроші — перевізники брали не менше €200 з людини. Для сімʼї це була непідйомна сума.Олексій поїхав в Крим на заробітки, щоб прогодувати сімʼю та зібрати кошти на виїзд. Хоча боявся залишати маму саму — їй часто було погано через підвищений тиск і напади астми. Ліків не було, а російські "волонтери" роздавали допомогу лише тим, хто зробив російський паспорт.У квітні 2024 року Олена померла. Олексій тоді був на роботі. Він повернувся, щоб поховати маму.💬 “Я завжди намагався з нею домовитись. Казав, що назбирав грошей, щоб ми виїхали, — розповідає Олексій. — Просив її залишити Влада, бо треба думати за малих. Але вона без нього їхати не хотіла, вважала, що треба доглядати за ним, як за дитиною”.Коли близька подруга Олени дізналася про її смерть, вирішила, що має дістати хлопців з окупації. Жінка звернулася до міністерки реінтеграції Ірини Верещук, яка, своєю чергою, дала їй наші контакти. Олексій зв'язався з Анастасією Халіуловою, співкоординаторкою проєкту “Шлях додому” і пообіцяла вивезти його і братів.Як майже кожне повернення дитини з окупації чи депортації, це майже шпигунсько - детективна історія.▶️ Що пережила родина в окупації. ▶️ Для чого працюють російські психологи на пропускних пунктах.▶️ Про що діти розповідають (чи ні) діти.▶️ Як їм вдалося повернутися на вільні українські території▶️ Як всі вони адаптуються до нової реальності — читайте в матеріалі Бабель.🔗http://surl.li/nmxngm