Статистика telegram channel - @ukrainelegko

Комісія вітає з Міжнародним днем рідної мови!Мова входить у нашу свідомість задовго до того, як ми зможемо осягнути її цінність. Перші почуті від матері слова, колискова, що й досі звучить у пам’яті, розмови за вечерею, у яких формувалося наше «я». Так ми засвоюємо живу мову, з певними діалектними відтінками, улюбленими приказками й новотворами – як спосіб передавати любов, застереження, мудрість і пам’ять.У державі мова – основа національної ідентичності, спосіб бути почутими й упізнаними одне одним попри всі відстані. Мова об’єднує покоління, зберігає історію і дає народові право говорити про себе своїм голосом. Але мову не можна успадкувати, як скарб, її треба відчувати, досліджувати, любити й відкривати для себе знову й знову. Рідну мову варто вивчати все життя. І це не обов’язок, а насолода.З нагоди свята Комісія вже традиційно запрошує всіх охочих взяти участь у мовній вікторині. Вона створена для тих, хто хоче не лише знати мову, а й відчути її красу й невичерпність.Долучайтеся й робіть для себе маленькі мовні відкриття! Відповіді на запитання вікторини будуть опубліковані згодом. Перевірте себе обов’язково!

У часи випробувань особливо важливо мати слово, яке тримає. Слово, що не ламається і не відступає. Сміливість думати та говорити – це вибір. Саме такий вибір зробила Леся Українка. До її дня народження ми започатковуємо творчий конкурс «Всім, хто любить українське слово».Запрошуємо учасників проявити себе у трьох категоріях:🎨 Малюнок— ілюстрації до творів Лесі Українки або образ сучасної Лесі🎤 Декламація— поезія або драматургія Лесі Українки (відеоформат)✍️ Есе— роздуми про Лесю Українку, її силу, слово і значення для сьогодення🗓 Прийом робіт: з 25 січня🗓 Завершення: 25 лютого - у день народження Лесі УкраїнкиВікових обмежень немає.Роботи можна надсилати на електронну адресу:📧 [email protected]Також роботи можна принести за адресою нашої приймальні:📍 м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 15, 4 поверх📞 Деталі за номером: 098 342 01 83Переможців та учасників очікують цінні подарунки.Чому варто долучитися?Бо Леся Українка – це сила слова і сміливість бути собою.Надсилайте свої роботи.Результати конкурсу оголосимо 2 березня.https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe81UMxRlerwLoX_Gbjcr54VcEGQTj0w6ebaqTg9b5Qt_70IA/viewform?fbclid=IwVERDUAPoFedleHRuA2FlbQIxMQBzcnRjBmFwcF9pZAo2NjI4NTY4Mzc5AAEeHOIov__BNBGx6_OcgozJDEOhH6fFmRvkJsn3d3m_mfohNZAwbTvybHDfjsA_aem_e1XrTdIIQOgGiyr6PTCW7A

Пропонуємо вам добірку цікавих фільмів на вчительську тематику:🎬 Товариство мертвих поетів (Dead Poets Society , 1989) – культовий фільм про силу слова, свободу думки й учителя, який вчить бути собою.🎬 Хористи (Les Choristes , 2004) – про музику як спосіб відкрити дитині шлях до гармонії, розкрити всі її таланти. Зворушлива історія про вчителя, який йде проти системи та дарує своїм вихованцям надію та сенс життя. 🎬 Перед класом (Front of the Class , 2008) – сюжет цього фільму заснований на реальній історії Бреда Коена, який мав синдром Туретта, але зумів стати улюбленим учителем дітей та прикладом для багатьох своїх колег. Це фільм про мужність і те, як любов до своєї справи допомагає долати будь-які бар’єри.🎬 Учитель на заміну (Detachment , 2011)Головний герой цього фільму, Генрі Барт (Едріан Броуді), для мене є одним із найбільш глибоких і складних образів учителя в кіно. Він - надзвичайно талановитий і ерудований педагог. Навіть у класі, який його ігнорує, він здатний за кілька хвилин захопити учнів, викликати шок чи інтерес. Та принципово працює тимчасовим вчителем, який не затримується надовго в жодній школі. Це його механізм виживання, захист від болю та розчарування. Та всупереч прагненню залишатися відчуженим, емоційно захищеним, герой мимоволі встановлює глибокий зв'язок зі своїми учнями у школі для дітей з групи ризику. Бо сам відчуває самотність, біль, зламаність, що й стають тим єдиним чесним мостом, по якому можна пройти до цих дітей. І тому вони йому вірять. 🎬 Учительська (Das Lehrerzimmer, 2023 ) – це напружене дослідження того, як добрі наміри можуть призвести до хаосу, і як школа стає мікрокосмом суспільства, де стикаються проблеми влади, моральної етики, соціальної справедливості та колективної істерики. Фільм розповідає історію молодої та ідеалістичної вчительки, яка вирішує самостійно викрити крадія, що орудує у вчительській. Її спроба відновити справедливість обертається ланцюговою реакцією конфліктів, у які втягуються учні, колеги, адміністрація та батьки.🎬 Стів( Steve 2025) – новинка Нетфлікс, в якій головну роль блискуче зіграв Кілліан Мерфі, і яка вже стала предметом обговорень. Ця ірландсько-англійська драма розповідає про один напружений день у реформованій школі-інтернаті для проблемних підлітків із важким минулим, схильних до насильства та саморуйнування.Школа перебуває на межі закриття через обмежене фінансування, а її цінність піддається публічному сумніву з приїздом телевізійної знімальної групи та чиновників. Стів, директор цієї школи, відчайдушно бореться за збереження цього «останнього шансу» для хлопців, але сам руйнується внутрішньо.❣️Нехай ці фільми стануть для когось натхненням, для когось нагадуванням: за кожним уроком стоїть жива душа. Зі святом, Вчителі! Доповнюйте цей список фільмів – будемо дивитися разом!

Втрачати чи губити?Дієслова втрачати і губити — синоніми, що означають «залишатися без когось, чогось».З обома дієсловами добре сполучаються іменники на позначення часових понять (час, день, роки), певних якостей, коли йдеться про переносне значення слів чи у фразеологізмах: губити гідність і втрачати гідність, губити сон і втрачати сон, губити нитку розмови і втрачати нитку розмови (фразеологізм), губити голову і втрачати голову (у переносному значенні — діяти нерозважливо).Коли спробувати чіткіше розмежувати значення цих слів, то треба сказати, що губити зазвичай стосується матеріальних речей і часто передбачає можливість знайти загублене (хоч і не завжди гарантовану), тобто акцент робиться на процесі зникнення чогось з нашого володіння або поля зору через власну неуважність, недбалість або випадковість.А от дієслово втрачати більше стосується до нематеріальних речей: воно головно передбачає повну неможливість або вкрай малу ймовірність повернення втраченого, тобто акцент робиться на процесі позбавлення чогось внаслідок певних обставин, часто без нашого прямого бажання або контролю.Порівняймо такі приклади:✅ Він постійно губить гроші: то гаманець залишить десь, то банкноти випадуть з кишені. (Тут акцентується на неуважності, фізичній втраті.)✅ Він постійно втрачає гроші, бо ухвалює необдумані фінансові рішення. (Тут мається на увазі «банкрутує», «зазнає фінансового краху».)У науковому мовленні (насамперед у медицині) вживають тільки втрачати: втрачати апетит, втрачати багато крові, втрачати сон.Тільки губити має значення «нищити»: не губи мене; в очі любить, а за очі губить.

📘25 травня щорічно в Україні святкують День філолога – професійне свято тих, хто присвятив своє життя слову. Мовознавці, дослідники літератури, педагоги-словесники, перекладачі – усі вони є справжніми хранителями нашої духовної скарбниці.📒День філолога в Україні було започатковано 1989 року, коли наша держава робила перші кроки до незалежності. Це було глибоко символічно – відродження мови та літератури стало невід’ємною частиною відродження нації, її душі та самосвідомості.📖Сама назва «філологія» розкриває суть цієї благородної науки – з давньогрецької вона перекладається як «любов до слова». Уже античні мудреці розуміли, що слово має неабияку силу впливу, здатне зцілювати й руйнувати, надихати й засмучувати. Тому його треба ретельно вивчати, оберігати як найдорожчий скарб і передавати майбутнім поколінням.📚Сьогодні філологи відіграють надзвичайно важливу роль у збереженні та розвитку нашої національної ідентичності, допомагають мові адаптуватися до нових реалій, не втрачаючи при цьому своєї автентичності.💻Навіть у цифрову епоху філологи залишаються незамінними. Їхні глибокі знання граматики, семантики та контекстуального аналізу допомагають створювати моделі штучного інтелекту, здатні до точного та культурно чутливого оброблення мови. Їхня праця набуває особливої цінності в умовах сучасних викликів, коли українська мова стає не лише засобом спілкування, а й символом національної єдності, гідності та незламного опору.🇺🇦 Саме філологи самовіддано стоять на варті української мови, літератури, традицій і безцінної культурної спадщини. Вони борються за кожне українське слово, за право нашої мови звучати вільно і гордо.🤝Тому міцного вам здоров’я, дорогі філологи, гострого пера, невичерпного натхнення й нових звершень на шляху до нашої спільної Перемоги! ❗Нехай ваше слово лунає дзвінко, а праця приносить радість і гордість!

Відкритий лист до міністра Міністерство освіти і науки України!!! Шановний Оксене Васильовичу! Пане міністре Оксен Лісовий ! Я пишу Вам цей лист не просто як директор школи, а як людина, як учитель, який колись, так само, як і тисячі інших педагогів, ішов у цю професію з думкою про високу місію вчителя, з вірою, що ми виховуємо гідне майбутнє України. Але з кожним днем ця віра стає все більш крихкою, думка стає все тяжчою, бо те, що відбувається сьогодні в освіті, не витримує жодної критики.Ви говорите про реформи, про «нову українську школу», про підвищення престижу професії вчителя. Але дозвольте запитати, чи Ви справді нас чуєте? Чи Ви знаєте, що означає жити на 19 тисяч гривень (це зарплата директора, а зарплата молодого вчителя ще менша), коли комунальні послуги, їжа, лікування, транспорт з’їдають усе до останньої копійки? Чи Ви розумієте, як це - працювати не лише педагогом, а ще й секретарем, бухгалтером, психологом, соціальним працівником, юристом, інспектором з охорони праці?Як це - жити учнями, але водночас тонути у звітах, паперах, безкінечних наказах, які ніколи не вплинуть на якість освіти, але крадуть наші сили, час і мотивацію?Як це - прокидатися о шостій ранку і вкладати в дітей душу, а потім, прийшовши додому, чути від рідних: «Ну от, ти знову за комп’ютером», бо треба заповнювати журнали, плани, звіти, аналітичні довідки, які ніхто не читає.Ви кажете, що вчитель має бути вмотивованим. Але як і чим мотивувати людину, яка виживає? Як мотивувати того, хто боїться захворіти, бо лікування обійдеться в половину зарплати? Як мотивувати того, хто розуміє, що його учні підуть у великі компанії, у бізнес, у політику, і зароблятимуть у сотні разів більше, ніж той, хто їх вчив?Я не прошу Вас про співчуття, прошу про справедливість!Вчителі не хочуть подачок. Ми не хочемо гарних слів. Ми хочемо працювати за достойну плату. Ми хочемо робити свою справу - вчити дітей, а не заповнювати масу непотрібних паперів. Ми хочемо, щоб нас поважали не на словах, а на ділі!Бо якщо ми замовкнемо, якщо підемо з професії, то хто тоді залишиться? Чи хочете Ви стати тим міністром, за якого остаточно зруйнується українська освіта?Чи хочете Ви, щоб колись Ваші діти або онуки запитали Вас: «А що ти зробив для тих, хто нас учив?»Я прошу Вас не ігнорувати цей лист, а разом давайте змінювати освітянське буття. Бо ми вже на межі!Вийдіть зі свого робочого кабінету, завітайте без попередження у звичайну українську школу, і Ви побачите реальність! Разом все можливо, і українці це довели! У нашій державі неймовірний потенціал педагогів! P.s. Згодом я публічно запропоную своє бачення змін, які допоможуть вивести освіту з такої кризи!З повагою Дмитро Ламза, директор школи!

19 березня - День,коли народилася людина-епоха, голос нації - Ліна Костенко!*******************************Її слово - це зброя, що пробуджує сумління, її поезія - це правда, що проростає в серцях поколінь. Ми щиро бажаємо Ліні Василівні міцного здоров'я, довгих років життя, невичерпної творчої енергії, родинного затишку та Божої ласки.Але найголовніше, що нині може стати справжнім подарунком для нашої великої поетеси, - це перемога України! Перемога світла над темрявою, правди над брехнею, свободи над рабством.Коли в людини є народ🇺🇦, тоді вона уже людина! Ліна Костенко завжди була,є і буде справжньою Людиною з великим серцем та незламним духом!〰️➿➰❤️➰➿〰️Моя душа звільнилася від пут.Їй необхідна нескінчена путь.Їй необхідні обрії круті.І - щоб нічого зайвого в путі.Тягар дрібниць і мудрощі дурницьшпурну на дно покинутих криниць.Нехай іде кошлата суєта в очерета, на болота...Несу на плечах небо і печаль.Несу в очах довірливість і даль.Моїй душі, як тону обертон потрібні рани взятих перепон.Потрібна мудра тиша самоти,щоб з нею людям пісню принести.І день прожить--аж знайдеться душа.І світло пить з Великого Ковша.🖋️ Ліна Костенко

День святого Василя Великого — важливе церковне і народне свято. Воно здавна має свої традиції та обряди, яких наші предки обов'язково дотримувалися.Ким був Василь ВеликийВасиль Великий був видатною постаттю в церковному світі. Він жив в IV столітті, був архієпископом Кесарійським. Часто його називають одним з Отців християнської церкви. Нарівні з Григорієм Богословом та Іваном Златоустом Василь Великий є Святителем.Василь Великий зробив чималий внесок у розвиток християнства. Він мав дар проповідування і першим створив іконостас, яким ми бачимо його сьогодні.Після себе Василь Великий залишив значну духовну спадщину. Він написав багато різноманітних церковних праць, пояснив церковне письмо, а ще видавав богословські твори про християнство, зокрема, описав сенс Хрещення та Святої Трійці.Значний вклад архієпископ зробив в чернече життя. Саме його вважають отцем чернецтва. Він також створив Божественну літургію, яка отримала назву "Літургія Василя Великого". Служиться вона у церквах візантійського обряду лише 10 разів на рік.Українські традиції: що роблять на ВасиляЦерковне свято Василя Великого ще в давнину тісно переплелося з народними традиціями дохристиянських часів. Зокрема, в цей період наші предки святкували свято Маланки (31 грудня за новоюліанським календарем). Згідно з українськими традиціями це було свято природи та урожаю. Саме тому сформувалися особливі обряди, які існують до сьогодні:1. Засівання — рано-вранці хлопці ходять хатами, розповідають обрядові вірші та "засівають" оселі зерном. Всі побажання на Василя пов'язані з великим урожаєм. Напередодні 1 січня також ходять щедрувати, прославляючи господарів будинку. Засівали зазвичай житом, пшеницею, ячменем, вівсом. А ось горох та гречку в жодному разі не використовували, адже вірили, що це принесе нещастя. Дітям господарі завжди давали смаколики чи навіть гроші за добрі побажання.2. Молотіння дідуха — на Різдво українці обов'язково ставили дідуха, який був уособленням духу зимових свят. Саме на Василя перший засівальник отримував велику честь "обмолотити" зерновий сніп. Насіння з нього обов'язково зберігали до посівної, вірили, що тоді урожай точно буде багатим. Дідуха ж слід було спалити в саду. Його не викидали.3. Полазник — першого, хто прийшов відвідати господарів будинку, називали "полазником". Його запрошували в гості. Водночас полазниками могли бути навіть кіт чи собака. Якщо полазника прийняти щедро, тоді весь рік на вас чекатиме добробут.Що не можна робити на свято Василя ВеликогоЖінкам та дівчатам засівати заборонялося. Це була лише чоловічка справа. Водночас, зазвичай, засіванням займалися хлопчики чи юнаки.Також на Василя дівчину в жодному разі не запрошували першою до хати. За традицією зайти повинен чоловік, який принесе щастя.Поганою прикметою вважається рахувати дрібні гроші цього дня. Вони можуть принести бідність.

Дієслово ВІДКРИВАТИ в українській мові цілком нормативне. Проте через широке значення ним явно надуживають. Якщо в різних контекстах удаватися до того самого слова, наше мовлення стане збідненим, одноманітним, монотонним.Чи можна замінити дієслово ВІДКРИВАТИ синонімами? Не тільки можна, а й треба! Причому чи не в кожному випадку:🔹 вікно розчиняють,🔹 воду пускають,🔹 груди розхристують,🔹 двері (шафу) відчиняють,🔹 дужки (конверт) розкривають,🔹 душу звіряють,🔹 завісу відслонюють,🔹 замóк відмикають,🔹 збори (сезон) розпочинають,🔹 істину встановлюють,🔹 карти висвічують (викладають),🔹 кватирку прочиняють,🔹 книжку (газету) розгортають,🔹 коробку розпаковують,🔹 крила розхиляють (розправляють),🔹 ніж рознімають,🔹 нове винаходять,🔹 обійми рознімають,🔹 отвір відтуляють,🔹 очі розплющують (відплющують, розмружують),🔹 пащу роззявляють,🔹 підступ (злочин) викривають,🔹 пляшку (вино) відкорковують, розкорковують,🔹 рота (вуха) розтуляють,🔹 таємницю виказують (виявляють),🔹 тил оголюють. Лише в кількох контекстах це дієслово практично незамінне: відкривають виставку, кредит, а також щось невідоме — планету, Америку, хімічний елемент.Збагачуймо наше мовлення, друзі!

У Києві біля метро «Контрактова площа» відкрилася вулична виставка «МОВОВБИВСТВО – СКЛАДОВА РАШИЗМУ». Експозиція присвячена намаганням російських окупантів нищити – на фізичному й ментальному рівні – все українське. І в Російській імперії, і в СРСР, і в пострадянську добу, і зараз рашисти прагнуть викорінити українську мову, культуру, вбиваючи українців та переписуючи нашу історію. Виставку підготував Український інститут національної пам’яті спільно з Уповноваженим із захисту державної мови, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України та Інститутом української мови НАН України. Автор переднього слова, а також банерів «Убивство мови в Голодоморі-геноциді», «Червоний терор проти українського мовознавства» – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора Інституту мовознавства з наукової роботи Олександр Скопненко.«Мова – головний маркер ідентичності народу та спосіб бачення світу, а не лише засіб спілкування. Тому колонізатор передусім прагне знищити мову підкореного народу. Бачити світ підкорені мають тільки очима завойовника», – зазначає Олександр Скопненко.Виставка розповідає про трагічні долі українських мовознавців, серед яких АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ, ОЛЕКСА СИНЯВСЬКИЙ, ОЛЕНА КУРИЛО, СЕРГІЙ СМЕРЕЧИНСЬКИЙ та інші. Водночас цей проєкт акцентує не так на жертві, як на мовно-культурному спротиві української еліти. Неоціненний внесок наших мовознавців у сьогодення: завдяки йому ми, їхні нащадки, маємо змогу спілкуватися рідною мовою, розвивати українську культуру, усвідомлювати себе українцями та виховувати українцями своїх дітей.