Повідомлення telegram каналу - @ukraine1_000

Не мав часу написати про перейменування вулиць в Одесі, які викликали чимало дискусій і які підпалили чимало ватних срак.
От на скріні нєґодує російський громадянин Труханов, який крім цього відомий тим, що обраний одєсітамі на посаду мера. Що скажу про нову топоніміку. Так, вона міняє обличчя і позиціонування Одеси.
Думаю, що ті, які складали переліки це чудово розуміли. Вони хотіли, щоб Одеса (як і Миколаїв, Дніпро, Херсон, Харків і інші міста, які були засновані або розбудовані в часи російської та совєтської окупації) перестали бути "самі по собі" і стали інтегральною частиною українського національного проєкту.
І це, звісно, "обнуляє" частково те, що було кілька століть. Де укрАінцам було відведено малопочесну роль бути приїжджими на ярмарки чи на роботу "селюками" со своїм такім смєшним говором. Ну, і асимілюватися і стати "нормальними людьми" з общерусскім язиком. Так було. Але так не має бути.
Те, що росіянин Труханов під час війни - голова міста і те, що він взагалі живе і здравствує - це недопрацювання відповідних органів. Ганьба їм. Вони профукали можливість посадити деркачів, колесніченок, табачників і шаріїв, тепер вони те саме роблять з трухановими.
Тобто нічого. Кілька слів про самі перейменування. Одеса стає українською. Бо тепер вшановує героїв останніх ста років, які воювали за неї і саме українську. Від генералів Армії УНР до члена ОУН Караванського і титанів нинішньої війни з окупантами.
Я публічно і непублічно просив членів міської топонімічної комісії назвати велику вулицю іменем націоналіста і правозахисника, глибокого знавця та популяризатора української мови Святослава Караванського. На що мені казали - він помер менше, ніж десять років тому, і хай почекає. Це було непристойно. Адєсса чинила опір Одесі.
І вона цей опір програла. Чи це означає, що вся сотня нових топонімів супервдалі - ні. Там є кілька, на мій погляд, не дуже доречних чи незручних у міській навігації назв. Але це можна буде підправити у "процесі експлуатації". Російська окупація вулиць і вшанування колаборантів на кшталт всємі гарячо любімого Міхаіла Міхайловіча Жванєцкого добігла кінця.
Він творив міф міста, а потім отримав орден від Путіна і холуйськи заглядав йому в очі, а потім навіть не заповів поховати себе, "президента всесвітнього клубу одеситів", ггг, у рідному місті. Тому самому, який зараз російські вбивці мордують кожен день і кожну ніч. Перейменування навіть однієї вулиці - це стрес для всіх. Перейменування сотні - це дуже боляче.
Це як операція. Завтра пацієнту стане краще. Бо Одеса буде українською. І це момент її одужання. У місті, де шанують Омеляновича-Павленка, Строкату, Семикіну, Бойчука, Гулого-Гуленка і ще багатьох визначних українців труханови поступово зійдуть на труху.
Вахтанг Кіпіані ©️