Повідомлення telegram каналу - @ukrainaperemgla

Я розумію, що в такі часи просити вас читати багато букв — це, щонайменше, безсовісно, але цей пост важливий.
До війни чиновники в Україні мусіли декларувати своє коштовне майно, нерухомість, заощадження і так далі, щоб суспільство і правоохоронці чітко розуміли, чи співпадають офіційні доходи держслужбовця з його стилем життя.
Це велетенське досягнення з точки зору прозорості, в цьому ми переплюнули навіть найпрогресивніші держави на заході, і цим треба пишатись.
Зрозуміло, що з початком повномасштабного вторгнення реєстр декларацій закрили, щоб росіяни не змогли дізнатись, де живуть чиновники з сім’ями. І це правильно.
Але час іде, і, на щастя, в багатьох регіонах ця проблема вже не стоїть так гостро — перепон для декларування немає. Більше того, я впевнена, що є купа можливостей відновити декларування з можливістю захисту чутливих даних.
Але нащо це зараз?
Останні корупційні скандали доводять, що багато топ-чиновників почуваються, кхем, ДУЖЕ РОЗСЛАБЛЕНО (щоб не сказати гірше).
Хтось збирає на спорядження і мавіки для солдатів в окопах, а хтось їздить гріти дупу на люксові курорти, гребе відкати на генераторах і гуманітарці (передаю вітання очільникам деяких областей), або купує маєтки на елітному Печерську в Києві, які на депутатську зарплату купити НЕРЕАЛЬНО (повірте, я знаю, в мене мама була депутатом, і вона виходила рівно в нуль, живучи доволі скромно).
Реакція на ці історії повинна містити дві складові — етичну і юридичну.
З точки зору етики, тішитись життю в Дубаї або на Мадейрі тоді, коли військові з лютого не мають ротацій — це огидно. Особливо, коли ти отримуєш зарплату з податків людей, які не мають такої можливості або буквально сидять в бліндажі. Особливо, коли ти фіг знати чим займався останні дев‘ять місяців, або красувався в пікселі не будучи в ЗСУ, як дурачок.
Ці депутати і чиновники повинні понести політичну відповідальність. Ми маємо право знати ці імена.
З юридичної точки зору, держслужбовці не подають декларації другий рік поспіль. Декларація — це документ, за зміст якого чиновника можна притягнути до кримінальної відповідальності. Якщо у тебе в декларації куплене майно перевищує доходи — відповідальність за незаконне збагачення. Якщо ти збрехав у декларації — відповідальність за брехню.
Без декларацій правоохоронці не можуть системно оцінити спосіб життя топ-чиновників і виловлюють лише найбільш очевидні випадки, коли рівень офігівшості вже зашкалює.
Але я також знаю, що прямо зараз нардепи намагаються переконати Офіс Президента, що проблеми декларування не існує, декларацій ніхто не вимагає, все ок, життя прекрасне.
От тільки всі ми знаємо чому. Бо у нас з вами кількість майна, походження якого ми не можемо пояснити, не збільшилась, а от в декого — збільшилась. Бо дехто нормально «заробив» на війні і купив елітненьку тачку для себе коханого, поки ми тут на всьому економимо, щоб купити разом корча в підрозділ.
Петиція до Президента із закликом відновити декларування за перший день набрала понад 7000 голосів. Треба 25000.
Давайте покажемо, що нам не все одно: https://petition.president.gov.ua/petition/177712