UIF | Український інститут майбутнього

🔬 «Якими мають бути регулювання та фінансова мотивація, щоб стимулювати R&D»У 1997 році Україна витрачала на дослідження та розробки 1,19% ВВП. У 2024 році — лише 0,37%. За цей час чисельність дослідників на мільйон населення скоротилася майже вчетверо, а кількість наукових організацій — більш ніж удвічі.Чому Україна десятиліттями втрачала свій науковий і технологічний потенціал та що може змінити цю траєкторію?У новому дослідженні UIF ми проаналізували стан українського сектору R&D, чинні механізми його підтримки та досвід восьми країн — США, Південної Кореї, Ізраїлю, Китаю, Польщі, Тайваню, Японії та Бразилії.Ключові проблеми — відсутність єдиної стратегічної рамки розвитку сфери R&D, системної політики та стимулів, збереження радянської системи фінансування науки, яка не пов’язана з ефективністю та результативністю діяльності. Одночасно існувала та в останні роки різко загострилася проблема втрати кадрів.Серед запропонованих рішень — податкові стимули для R&D, IP Box, зміна принципів фінансування науки, програма повернення українських учених та концентрація ресурсів на пріоритетних технологічних напрямах.За оцінками дослідження, запропоновані кроки здатні забезпечити досягнення рівня витрат на R&D до 2% ВВП до 2035 року, що створить $20–27 млрд додаткового ВВП за вісім років (у реальних цінах 2026 року), до 25–30 тисяч нових висококваліфікованих робочих місць у сфері R&D.👉 Які регуляторні та фінансові рішення потрібні Україні для розвитку R&D — читайте у новому дослідженні на сайті UIF👇🏻

🇺🇦 35 років незалежності: економічні підсумки та 5 сценаріїв до 2035 — презентація UIF вже на YouTubeНапередодні 35-ї річниці незалежності України UIF проаналізував, з якими економічними результатами країна підійшла до цієї дати та якою може бути її економіка в наступне десятиліття.Саме цьому присвячене дослідження UIF «35 років незалежності України. Економічні підсумки 1991–2026: аналіз, висновки, рекомендації». Один із висновків: середній темп реального зростання ВВП України за 1991–2024 роки — мінус 1,94%, єдиний від'ємний показник серед 12 країн-бенчмарків.Одна з причин — відсутність тяглості: за 35 років в Україні змінився 21 уряд, і жоден не втримав економічний курс довше одного виборчого циклу. «Якби ми мали економічну стратегію, яку кожен наступний уряд продовжував би реалізовувати, а не метався з одного боку в інший, сьогодні ВВП України міг би бути майже трильйон доларів. Це означає, що зарплати були б у рази більші, споживчий ринок — набагато більший»,— Анатолій Амелін, виконавчий директор і співзасновник UIF.

​​💰 Чому інвестори не йдуть в Україну?За 35 років держава створила для них понад п'ятнадцять інструментів: вільні економічні зони, індустріальні парки, UkraineInvest, інвестиційні няні, Націнвестфонд, Дія Сіті, Brave1, Defence City.Системно працюють два — Дія Сіті та Brave1. Обидва — там, де інвесторові не потрібні земля, підключення й фізична безпека.Причина — не в інструментах, а в базових умовах:— індекс верховенства права World Bank — 44,6, ті самі показники, що й у 2013 році;— облікова ставка — 15% при інфляції 8,2%;— кредити приватному сектору — 18% ВВП проти 60%+ у Словаччині;— стеля репатріації дивідендів — 1 млн євро на місяць, дивіденди за 2022 рік досі заморожені.Що робити. Україна — єдина велика європейська економіка без національної інвестиційної стратегії. Анатолій Амелін пропонує почати з питань: у які сектори держава заходить першою, як це пов'язано з післявоєнною економікою, чим Україна конкурує за капітал.Далі — валютна лібералізація за графіком, мораторій на ретроактивні податкові зміни, розмежування повноважень БЕБ, ДБР і СБУ. Ці три кроки коштують бюджету нуль.👉 Детальний аналіз і пропозиції у статті Анатолія Амеліна на сайті UIF

Що відбувається з Укрзалізницею?Тридцять років Укрзалізниця працювала як машина перерозподілу: прибуткові вантажні перевезення оплачували дешеві пасажирські квитки, тариф на які держава свідомо тримала низьким. З початком повномасштабної війни Росії проти України компанія втратила половину вантажів, а разом із ними — і прибуток, який фінансував пасажирські перевезення. Водночас соціальне навантаження залишилося незмінним.Компанія, яка забезпечує 62–63% вантажообігу країни та залишається ключовим каналом сполучення України з ЄС в умовах закритого повітряного простору, опинилася в точці, коли стара модель більше не працює.Прибуток вантажного сегмента, який роками підтримував цю модель, скоротився з 20,4 млрд грн у 2024 році до 3,2 млрд грн у 2025-му, а вже у 2026 році вантажні перевезення самі виходять у мінус.Без втручання компанію через рік чекає збиток 33 млрд грн. План без підвищення тарифу скорочує його у 6,5 раза — до 5,1 млрд грн і позитивної EBITDA. Дві третини компанія дає сама, від держави потрібне одне рішення — збільшити фінансування пасажирських перевезень за моделлю PSO.👉 Повний антикризовий план — з розрахунками, сценарною моделлю та дорожньою картою — читайте у новому дослідженні Анатолія Амеліна та Володимира Шульмейстера.

​До 300 тисяч робочих місць можуть опинитися під загрозою вже протягом найближчих п’яти років.За цією цифрою — підприємства, цілі міста й люди, для яких промисловість є основою економічного життя. Такі виклики потребують спільних дій і пошуку рішень.Український інститут майбутнього та Федерація професійних спілок України започатковують стратегічну співпрацю. Відповідний Меморандум підписали виконавчий директор і співзасновник UIF Анатолій Амелін та голова ФПУ Сергій Бизов.Спільна робота охоплюватиме промислову політику, розвиток людського капіталу, вдосконалення соціально-трудового законодавства, ветеранську політику, євроінтеграцію та соціальний діалог. Мета — знаходити рішення, які зміцнюватимуть українську економіку та ринок праці.«Ми хочемо дати найкращу аналітику, яка допоможе ухвалювати рішення. Незалежний аналітичний центр бачить цілісну картину й системні взаємозв’язки в економіці», — зазначає Анатолій Амелін. Це ще один крок до того, щоб аналітика ставала основою практичних змін і рішень, необхідних країні вже сьогодні.👉 Детальніше на сайті UIF

​​🛰 Зоряні війни: від ядерного стримування до нової космічної епохи1 квітня 2026 року США запустили місію «Артеміда-2» - перший за понад 50 років пілотований політ за межі навколоземної орбіти. Вона стала символом нового етапу освоєння космосу, який дедалі більше впливає не лише на науково-технічний розвиток, а й на міжнародну безпеку та світову політику.Правила, які й досі визначають діяльність держав у космосі, були закладені понад пів століття тому. Проте сучасний космос уже інший: супутники стали критично важливим елементом сучасної війни, роль приватних компаній у сфері національної безпеки стрімко зростає, а боротьба за ресурси Місяця лише набирає обертів.Російсько-українська війна вкотре довела, що космос - це вже не абстракція чи сфера наукового співробітництва, а один із ключових вимірів геополітичного суперництва.Хто формуватиме нові правила гри в космосі? Наскільки міжнародне право здатне стримувати мілітаризацію космосу? І яке місце в цій боротьбі може посісти Україна?🔗 Читайте повну статтю Владислава Мартинюка на сайті UIF

Уточнення щодо публікацій ЗМІ стосовно дослідження «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035»​​У деяких ЗМІ дослідження Українського інституту майбутнього «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035» звели до тези, ніби там є заклик не підвищувати вантажні тарифи Укрзалізниці. Це спрощення спотворює висновок і не відповідає дійсності.Дослідження Українського інституту майбутнього не стверджує, що тарифи не можна підвищувати. Дослідження показує наслідки інерційного сценарію розвитку української промисловості за відсутності індустріальної політики. Що стосується Укрзалізниці, аналіз показує, що чинна модель фінансування пасажирських перевезень вичерпана: десятиліттями збитки пасажирських перевезень покривав прибуток від вантажних, але від початку війни вантажообіг УЗ впав майже вдвічі, і це джерело зникло.Механічна індексація тарифів Укрзалізниці неминуча, але дефіциту не закриває. Вона лише посилює наявну кризу промисловості.Залізничний транспорт — лише один аспект комплексного дослідження «Інерційний сценарій української промисловості в горизонті 2035». Дослідження побудоване на інтеграції дев'яти секторальних досліджень: металургія, хімпром, машинобудування, добувна промисловість, енергетика, будівництво, транспорт і логістика, людський капітал, інвестклімат — і охоплює вартість електроенергії, неготовність до європейського механізму CBAM, демографічну ерозію тощо.Збереження нинішніх умов коштуватиме Україні $260–300 млрд недоотриманого ВВП, експорту, податків і робочих місць до 2035 року, тобто понад три річні державні бюджети.Потрібні системні зміни: фінансування соціальних перевезень має стати відповідальністю держави, а промислова політика — предметом окремої стратегії.Повне дослідження: https://uifuture.org/doslidzhennya/sczenarij-promyslovosti-2035/Запис презентації: https://www.youtube.com/watch?v=tQ-no8Uqhk8

📉Які рішення можуть коштувати українській промисловості $260–300 млрд до 2035 року?Це не оцінка руйнувань від війни. Це прогноз економічних втрат, які можуть накопичитися, якщо нинішні умови роботи промисловості залишаться незмінними.За розрахунками Українського інституту майбутнього, інерційний сценарій може коштувати Україні до $300 млрд недоотриманого ВВП, експорту, податкових надходжень і робочих місць. Це приблизно 1,5 довоєнного ВВП країни або понад три річні державні бюджети.У новому дослідженні UIF аналізуємо, які фактори формують ці втрати та які системні рішення можуть змінити траєкторію розвитку української промисловості.Модерував обговорення Vladislav Antypov, асоційований експерт Українського інституту майбутнього, власник та генеральний ЦЕРН.Серед головного:— українська промисловість платить за електроенергію майже вдвічі більше, ніж підприємства енергоємних економік ЄС;— за 2021–2024 роки промисловість втратила 810 тис. робочих місць;— до 2035 року щорічні втрати за інерційного сценарію можуть зрости у 6–8 разів.💡 Чому інерційний сценарій не є неминучим? Які рішення потрібні вже сьогодні, щоб уникнути таких втрат?🔗 Детальніше — на сайті UIF:

​​🎙Що можна отримати від державиДержава витрачає майже 500 мільярдів гривень на рік на соціальну допомогу. Але більшість людей навіть не знають, які послуги їм уже гарантовані.Психологічна допомога, кілька годин перепочинку для батьків дитини з інвалідністю, догляд за людьми старшого віку, підтримка внутрішньо переміщених осіб — це реальні послуги, які можна отримати у своїй громаді. Питання лише в тому, куди звернутися.В інтерв'ю Антона Гулідіна з Ігорем Ільченком, в.о. голови Національної соціальної сервісної служби України, говоримо про:— куди звертатися батькам дитини з інвалідністю, щоб отримати послугу тимчасового догляду— чому досі трапляються трагічні випадки з дітьми і що має змінитися у взаємодії соціальних служб— що буде з будинками для людей старшого віку та як працюватимуть центри довголіття— як держава допомагає вирішувати житлові потреби внутрішньо переміщених осіб👉 Дивіться інтерв'ю сьогодні о 19:00💬 Чи знаєте ви, які соціальні послуги вже сьогодні можна отримати у вашій громаді?

​​🛡 Найнебезпечніша помилка на війні — не недооцінити ворога, а не поставити собі запитання: де вразливі ми самі?Кібератаки, дезінформація, міграційний тиск, демонстрація військової сили, правові маніпуляції, операції політичного впливу — на перший погляд це окремі події. Та варто поглянути на них як на кроки одного гравця — і стає помітним єдиний задум. Саме так виглядає «війна повного спектру» (Full-Spectrum Warfare).У травні 2026 року в Румунії американський аналітичний центр Global Foresight Strategies представив методику Integrated Strategic Assessment (ISA). Вона поєднує оцінку безпекового середовища з передбаченням дій противника на горизонті 3–5 років. Розробники бачать її практичну користь для державних органів України та партнерів, які підтримують її довгострокову безпеку.У статті:— п'ять фаз методики ISA;— підхід Comparative Net Assessment — розвиток напрацювань Міністерства оборони США, зокрема Office of Net Assessment;— чому сучасне стратегічне планування має відповідати не лише на запитання «Що станеться?», а й на «Що може статися — і як діяти, щоб залишатися ефективними за різних сценаріїв майбутнього?».✍️ Автор — Сергій Галушко, директор оборонних програм Українського інституту майбутнього, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень.