Історія одного звернення.Кілька тижнів тому наш побратим Француз зробив відеозвернення до своїх друзів.Його короткий зміст у перекладі на українську:– Іноді артилерія говорить голосніше, ніж політики та дипломати.Враховуючи дружні відносини з Францією, дружні відносини між президентами Макроном і Зеленським, а також співпрацю між українською та французькою промисловістю, я хотів би адресувати вам прохання знайти рішення профінансувати кілька САУ «Цезарь» (Caesar) і, можливо, іншої техніки для полку АРЕЙ, для солдат артилерійського дивізіону, щоб це допомогло нам виграти війну. Щоб ми краще працювали.Щоб ми голосніше "говорили"!Звернення розійшлося у французькому сегменті ФБ. Але акцентувати увагу ми хочемо на пості однієї лише людини.Це Жан Крістоф, колишній солдат французьких сил спеціальних операцій.Перекладемо слова цієї достойної людини на українську.💬"Тисячі вже загинули, а ми весь цей час спостерігаємо. Крім того, нічого не робити — це обрати їхню смерть вдруге.Вжиття заходів зараз є єдиним варіантом для України.Скажіть мені, допоможіть мені зрозуміти.Нам так багато казали.Нас бомбардували зображеннями, промовами та закликами:Допоможіть Україні! Підтримайте Україну!Захистіть Україну!І ми, слухняні чи щирі, зробили свою частину роботи. Або принаймні той мінімум, який від нас очікували.Але сьогодні дозвольте мені поставити просте запитання:Куди поділися ці голоси?Бо достатньо, щоб інше полум'я спалахнуло деінде — в Ірані чи під іншим небом — і раптом тиша нависає над тим, що ще вчора було в центрі уваги всіх.Жодного слова.Або майже жодного.Ніби війна змінила свої медіа-пріоритети. Це правда, що деякі зображення більш видовищні, ніж інші.Вибухи, демонстрація сили, нації, що демонструють свої м’язи як політичний аргумент — або, що ще гірше, як видовище.Але поки дехто хизується,прямо на порозі Європи,нічого не відбувається.Нічого не прогресує."Нам нічого додати, крім одного.🫂 Дякуємо за таку щиру підтримку України!⚔️ОШП АРЕЙ УДА