Статистика telegram channel - @uchooseinfo

📖Олесь Гончар, народжений 3 квітня 1918 року в Ломівці на Січеславщині, увійшов в історію видатним українським письменником, літературним критиком та громадським діячем. Його творчість пройнята глибоким патріотизмом і духовними цінностями, що особливо актуально сьогодні під час війни України проти РФ. Романи, повісті та оповідання Гончара, серед яких особливо вирізняються фронтові «Прапороносці» та морально-філософський «Собор», досліджують стійкість людської душі, боротьбу за свободу й національну ідентичність.🔱У сучасних умовах, коли Україна захищається від імперської агресії РФ, спадщина Олеся Гончара є надзвичайно важливою: його принципова позиція проти неправди та тиску влади, захист українських письменників і громадянської свободи надихає нові покоління. Його твори і життєвий шлях демонструють, що мистецтво і література можуть стати потужним інструментом національного опору, формування громадянської свідомості та відродження української культури в умовах викликів війни. #UnitedForTruth

🌟18 лютого виповнюється 170 років Софії Русовій - відомій українській педагогині та громадсько-політичній діячці. ЇЇ внесок у розвиток української освіти як основи державності є неоціненним. У часи, коли українська мова й культура були заборонені або маргіналізовані, Софія Русова послідовно виборювала право виховувати дітей рідною мовою, мислити поза імперськими шаблонами й будувати власну культурну традицію. Її участь у національному русі, діяльність у Центральній Раді та Секретаріаті освіти УНР зробили її не лише теоретикинею, а й практикинею українського державотворення.📚🇺🇦Історичне значення Софії Русової полягає також у її далекоглядному педагогічному баченні, яке залишається актуальним і сьогодні. Вона першою системно сформулювала ідею національної школи, де в центрі - дитина як особистість, її свобода, активність і творча природа. Русова наполягала, що освіта має виховувати відповідального громадянина, здатного любити свою країну не з примусу, а через пізнання й повагу.#UnitedForTruth

✨Прям перед святкуванням Нового року ділимося ще однією цікавинкою про святкування в Києві, та в Україні на початку 20 століття. 🎭Одним із популярних способів святкування Нового року серед киян на початку ХХ століття були маскаради, що поєднували розвагу, світські ритуали й елементи громадського життя. Так, у клубі «Родина» на вулиці Володимирській, 42 новорічні заходи тривали кілька днів поспіль і мали чітко розписану програму. 💃🏻Наступного дня, 1 січня, центральною подією ставав маскарад, де маски були обов’язковими: їх можна було придбати на місці, а відмова від маски каралася штрафом.📌Показово, що новорічні розваги в Києві мали не лише світський, а й виразний національний акцент. Уже 2 січня в тому ж клубі проводили «родинний вечір», а 6 січня - костюмований захід без масок із призами за найкраще національне вбрання. 💛Маскаради, вечері й тематичні вечори ставали простором, де поєднувалися модерні міські розваги та прагнення зберегти й підкреслити українську традицію.#UnitedForTruth

🌟Продовжуємо рубрику про цікавинки святкування нового року в Україні на початку ХХ століття.❔Скільки коштувало світткування Нового року у добільшовицький час? 💸Тоді в Україні святкування Нового року було справою не лише настрою, а й гаманця, і його вартість суттєво різнилася залежно від формату та соціального середовища. У київському українському клубі "Родина" новорічна вечеря коштувала 2 рублі 50 копійок. А у Харкові, на тлі Першої світової війни, квиток на новорічну зустріч у Літературно-художньому гуртку коштував 5 рублів з особи - сума доволі відчутна для середнього містянина. 💰Натомість елітне святкування коштувало значно дорожче. Новорічна вечеря в «Гранд-готелі» обходилася у 10 рублів, у ресторані «Астраханський» - у 7 рублів, що робило такі заклади доступними лише для заможної публіки. ⚔️Показово, що паралельно з комерційними святами існувала й благодійна складова: Харківський обласний комітет Всеросійського союзу міст організовував різдвяні подарунки для воїнів.#UnitedForTruth

❤️Напередодні Різдва продовжуємо серію цікавих та важливих фактів про атрибути та святкування українців🌟Різдвяна зірка — це не просто святковий атрибут, а глибокий символ, у якому переплелися давні вірування, християнський сенс і жива народна традиція.🌞Ще задовго до християнства зірка в українській культурі уособлювала Сонце, світло й перемогу життя над темрявою. Час Різдва збігався з періодом зимового сонцестояння, коли день починає поступово прибувати. ✨З приходом християнства цей образ наповнився новим змістом. Різдвяна зірка стала символом Вифлеємської зірки, яка вказала шлях до місця народження Ісуса Христа.🌟Традиційна українська різдвяна зірка — велика, восьми- або шестикутна, яскраво прикрашена, часто з іконою Різдва всередині. Її виготовляли власноруч: з дерева, паперу, тканини, фольги.💛Різдвяна зірка — це про шлях. Про світло, яке передають далі. Про пам’ять, що живе не в книжках, а в дії. І про те, що Різдво — це не лише свято, а жива традиція, яка тримає нас разом.#UnitedForTruth

Намагаючись стримати емоції, зверну вашу увагу лише на наступне:1. Дипломати, очевидно, під час активних бойових дій не мають шансів перемогти (це - час військових). Тільки успіхи на фронтах війни дають шанс дипломатії.2. Російський наратив і переговорна позиція на перемовинах з американцями (мовляв Україна не має шансів перемогти в жодному разі) майстерно, ефективно, демонстративно ще раз підірвано. 3. Інший наратив (який часто-густо використовується в медіа, а також, на жаль, політиками), що російсько-українська війна йде лише в Україні, зруйнований. Це точно не так! Війна йде і на російській території. На ВСІЙ російській території. Глибина тилу, як беззастережна перевага поставлена під сумнів. 4. Не варто недооцінювати ворога. Звісно, вони спробують нанести компенсуючий удар. Більш ймовірно, що він буде зорієнтований на залякування й намагання повернути собі ініціативу. Така відповідь очевидно може бути в російському стилі – не по військових об’єктах, а терористична, з максимальним інформаційним ефектом. 5. Як би не розвивалися події, очевидно, що війна на виснаження не підходить воюючим сторонам, тому ескалація наступними тижнями й місяцями буде максимальною. І лише так може з’явитися шанс для виходу із широкомасштабної війни. На жаль, іншого варіанту наразі немає.І головне: нові технології помножені на професіоналізм і притаманну українцям винахідливість дають можливість, навіть у широкомасштабній війні, зберігати життя українських оборонців та максимально уникати людських жертв (парадоксально, що й чужих). Героїзм і стійкість українців та вміння вистояти в асиметричному протистоянні здатний вплинути не лише на партнерів, але й на ворога, навіть такого, який, здавався непереможним. Вічна слава всім, хто поклав життя в обороні країни! Слава тим, хто не погоджується на капітуляцію й наближає українську перемогу!Валерій Чалий, Голова правління Українського кризового медіацентру

Великдень для українців - це не лише християнське свято, вшанування весняного рівнодення чи мистецько-гастрономічна практика. Це свято, що веде до єднання: на рівні родини, коли йдемо до близьких на "розговіння", граємо в битки і зичимо одне-одному "це свято пережити та наступного дочекати"; на рівні села чи міста, коли йдемо до церкви або гаю на гуляння; в межах цілої країни, коли ще з часів УПА бажаємо "Христос Воскрес - Воскресне Україна", вояки якої шанували це свято не менше, ніж козацтво у попередні століття. Великдень - це диво єднання, коли кожна родина долучається до випікання пасок, фарбування, писання, крапання і драпання яєць. Цим українці продовжують тисячолітню традицію, яка живе, попри заборони окупантів в різні часи. Мистецьке довершення писанки продовжує дивувати увесь світ, хоча люди не завжди здогадуються, що саме так українці демонструють своє захоплення відродженням, воскресінням та переродженням бога, світу і самих себе.Зичимо усім спокійного і світлого Великодня! Христос Воскрес!

2025 рік може стати знаковим у відносинах між Україною та Європейським Союзом. Очікується, що незабаром Україна відкриє перший кластер (“Основи”) у переговорах про вступ до ЄС. Амбітна мета Києва – відкрити всі шість кластерів упродовж поточного року.В той же час, ідея членства України в ЄС є об’єктом багаторічних інформаційних атак україно- та євроскептичних медійних і політичних акторів в країнах ЄС. Їхня діяльність становить потенційну загрозу для динаміки переговорного процесу через формування несприятливого інформаційного фону довкола євроінтеграції України в країнах ЄС.На цьому тлі вибори є особливо вразливим періодом в інформаційному середовищі. В демократіях еелекторальні кампанії характеризуються пришвидшенням динаміки новин і медіаконтенту на суспільно та політично значущі теми. Ці ризики стають особливо актуальними в найближчі місяці 2025 року у зв’язку з виборами в Польщі, Румунії та Чеській Республіці. Зокрема, в травні президентські вибори відбудуться в Польщі та Румунії, а восени громадяни Чехії обиратимуть новий склад парламенту.https://uacrisis.org/uk/yak-komunikuvati-pro-yevropejsku-integratsiyu-ukrayini-naperedodni-viboriv-v-krayinah-yes

#дваабзациПісля завершення Другої світової відбувся Нюрнберзький процес над нацистською верхівкою. До страти засудили таких діячів: Герман Ґерінґ (творець і головком Люфтваффе, рейхсмаршал), Йоахім фон Ріббентроп (міністр закордонних справ), Вільгельм Кейтель (начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини), Ернст Кальтенбруннер (керівник Головного управління безпеки Рейху), Альфред Розенберг (ідеолог нацизму, міністр окупованих східних територій), Ганс Франк (генерал-губернатор окупованої Польщі), Вільгельм Фрік (рейхспротектор Богемії і Моравії), Юліус Штрайхер (головний редактор антисемітської газети «Штурмовик», гауляйтер Франконії), Фріц Заукель (Генеральний уповноважений із використання робочої сили), Артур Зейсс-Інкварт (рейхскомісар Голландії), Мартін Борман (голова партійної канцелярії НСДАП), Альфред Йодль (начальник оперативного відділу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини). Усіх, за винятком Ґерінґа (наклав на себе руки), страчено16 жовтня 1946 року.Рудольф Гесс (заступник фюрера у НСДАП, що прилетів у Британію у 1941 році з пропозицією підписати мир із Німеччиною і був ув’язнений), Вальтер Функ (міністр економіки і голова Рейхсбанку) та Еріх Редер (головнокомандувач кріґсмаріне) отримали довічне ув’язнення. Бальдур фон Ширах (гауляйтер Відня) та Альберт Шпеер (міністр озброєнь і боєприпасів) отримали по 20 років ув’язнення. Константін фон Нойрат (рейхспротектор Богемії і Моравії) отримав 15 років, Карл Деніц (наступник Гітлера після його самогубства) отримав 10 років. Дипломата Франца фон Папена, економіста і банкіра Ялмара Шахта та пропагандиста-радіоведучого Ганса Фріче виправдано.Підписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ

#дваабзаци Цього дня 1984 року у ленінградській тюремній лікарні (тепер Санкт-Петербург) помер Валерій Марченко. Він був онуком першого радянського ректора Львівського університету, який теж зазнав репресій. Марченко працював у “Літературній Україні” та вчителював у Києві. Зокрема, він наважився говорити про Голодомор і русифікацію, відтак у 1973-му його вперше заарештували. У таборах правозахисник познайомився з іншими дисидентами і, повернувшись у Київ, продовжив діяльність. Удруге його схопили в 1983-му. Черговий термін ув’язнення по суті був смертним вироком, бо він мав хронічну хворобу нирок, з якою в тюрмі йому було не вижити. Цього разу Марченка, зокрема, засудили за передачу на Захід проєкту рішення колегії Міносвіти УРСР «О дополнительных мерах по улучшению изучения русского языка в общеобразовательных школах и педагогических учебных заведениях Украинской ССР». Про свою боротьбу Валерій Марченко якось сказав: “Виступивши проти цілої імперії брехні, я мав одну підпору-свідомість, що ярмо — нестерпне”. На смерть дисидента зреагували Папа Римський Іван Павло ІІ та президент США Рональд Рейган. Міжнародний тиск був такий, що матері вдалося забрати тіло сина, попри правила репресивної системи СРСР. Через три десятиліття під час декомунізації Інтернаціональну площу на Нивках у Києві перейменували на честь Валерія Марченка. Суддя Григорій Зубець, який відправив його за ґрати, уже в незалежній Україні очолював Київський міський суд і Апеляційний суд Києва, заслужений юрист України, має орден Ярослава Мудрого V ступеня та подяку Верховної Ради...Підписатися «ОбираєшТи!»сайт | FB | telegram | УКМЦ