Базилевич🐜Граніт КрінЖ2

У нелюдських муках народжується новий, 2026 рік і вмирає старий, 2025 рік.З упевненістю можна сказати, що якби 1 січня 2025, року людству показали, як воно виглядатиме через рік, воно не витримало б цієї картини і конвульсивним рухом жаху та обурення скинуло б зі своїх закривавлених плечей нинішні правлячі класи, шукаючи у стихійному пориві примирення та об'єднання європейських народів. Але удари та приниження лягали на нього день за вдень, а правлячі, не втрачаючи ні на годину свого класового самовладання, продовжували співати у вуха безперервно розпинаним народам свою "ейапопею", колискову пісню обдурених мас, мелодію брехні та рабства, - і так у кошмарній пісні та реальних муках вступають народи Європи, не однієї Європи, в 2026 рік.Самовпевненість правлячих найменше знаходить опору у стані справ на театрах війни. Навпаки: важко було б свавіллю побудувати військову ситуацію, більш безнадійну і за своїми можливими наслідками більш грізну для всіх учасників!Сила націоналізму, як і суб'єктивна могутність нинішньої держави, тобто її могутність «у серцях», позначилися з усією яскравістю - і в повній оголеності - в той момент, коли сама національна держава виявилася як жахливе гальмо історичного розвитку. Націоналізм, ідеї та почуття, що відображають епоху складання, зростання і всесилля державної буржуазної нації, мобілізовані з неймовірною силою - ким? імперіалізмом, який є за суттю своїх тенденцій і методів великим нищителем національної держави. Тим самим націоналізм робітничих мас, що не розклався в минулу епоху, поставлений війною перед найбільшим і свідомо непосильним історичним випробуванням. Як би не закінчилася війна, вона буде насамперед крахом націоналізму в економічному житті народів, як і в боротьбі пролетаріату. І оскільки цей крах станеться в полум'ї й диму війни, після великого напруження національних ілюзій, то він загрожує найглибшими соціальними потрясіннями. Похмуре, поки ще, щоправда, вичікувальне невдоволення робітничих мас є безсумнівним фактом уже тепер, а заворушення і демонстрації господинь і матерів є яскравими провісниками великих подій того типу, від яких давно встигла відвикнути стара Європа.Так, народи зробили зі свого боку все, для того щоб бути обдуреними. Але великий обман робить зі свого боку все, щоб підготувати великий реванш. Обов'язком революційних-марксистів залишається, як і раніше, очищення їх лав від негативного соціал-авантюризму донкіхотської розпусти і згуртування їх авангарду в революційний загін, здатний грудьми зустріти випробування епохи великих бурь і потрясінь, що насувається.

Я торкнувся біографій видатних ліваків і у кожного із них знайшов цю травму. Карл Маркс важко переніс лицемірний перехід батька (успішного юриста) із однієї релігії в іншу, тому, ставши студентом, пустився у всі можливі гріхи – п’янки, дуелі, недбале ставлення до навчання, молодогегеліанство, тринькання грошей. Батько писав йому: ««Чи зможе твоє серце колись бути задоволеним земним щастям... чи цей демон, який явно володіє тобою, відштовхне від тебе тих, хто тебе любить?».Батько Фрідриха Енгельса був деспотичним релігійним фанатиком (пієтистом) і водночас заможним текстильщиком. Намагання зробити із сина доброго християнина та зацикленого на прибутках підприємця, завдало Фрідріху напоправної травми. Він ще довго шукав для себе ідеальну релігію, але згодом віддався комунізму, перетворюючи його на новий культ.Батько Мао Дзедуна пройшов жорстокий шлях від бідного селянина до заможного торгівця зерном та свинями. Він був відданий одній ідеї – збагачення через тяжку працю за будь яку ціну. Такий собі Пузир-Калитка на максималках. Він був скупим, суворим і часто бив своїх дітей. Мати ж часто таємно давала Мао їжу та гроші, коли батько карав його голодом. Мао обожнював її і називав свій зв’язок із матір’ю та братами «опозиційним союзом» проти «диктатури» батька. Потім він став таким само батьком для усіх китайців. Володимир Ульянов часто був покараний суровим батьком (високопоставленим чиновником) за свою поведінку, більш за все обумовлену РДУГ. Далі ця атиповість в поєднанні із дитячою травмою створила кривавий більшовизм. Інколи, травма виникала не через відносини із батьками, а через фізичні вади, які заважали реалізовувати себе серед однолітків. Оскільки, соціальний успіх – це частина статевого добору, то такі вади травмують не менше, ніж токсичні відносини із батьками. Кривавий латиноамериканський м’ясник Ернесто Че Гевара хворів на астму, яка вибивала його із референтної групи своїх однолітків. Його батько Ернесто Гевара Лінч був архітектором та успішним плантатором (вирощував чай мате). Мати: Селія де ла Серна походила з аристократичної аргентинської родини. Вона була освіченою жінкою, знала французьку мову та мала великий вплив на освіту сина. Одна із стовпиць фемінізму Роза Люксембург походила із родини успішних торговців лісом. У віці 5 років їй діагностували туберкульоз кісток, хоча сучасні дослідники вважають, що це була вроджена дисплазія кульшового суглоба. Хвороба залишила її з кульгавістю на все життя (одна нога була коротшою за іншу). Це дезадаптувало її куди сильніше, ніж порядки в російській імперії, де пройшла її молодість. Вона докладала надзвичайно багато зусиль, щоб приховати свою ваду. Потім махнула рукою: не можу бути фізично привабливою, так і не потрібно було. Далі розвинула із цього цілу соціальну ідеологію. Її конфлікти із адміністрацією під час навчання були не причиною, а наслідком психофізіологічних змін, які вже в ній відбувалися. Відчуття несправедливості на основі соціальної дезадаптації в лівому виконанні перетворюється в бажання опустити усіх, кого ти відчуваєш вищим за себе. Не важливо чим «вищим» – фізично, інтелектуально, статками, щасливішим обличчям… Пам’ятаєте презирливе ставлення світського пролетаріату до «сопливої інтелігенції»? Як тільки ліві борці за рівність та справедливість збираються в групу, то одразу, під тиском своєї руйнівної енергією дезадаптації, починають боротися за абсолютну владу для себе єдиного і за опускання усіх успішніших, яке вони називають боротьбою за рівність. З часом така суспільна практика стає масовою. На це є дві причини. По перше, практика остракізму веде до неефективності спільноти, яка призводить до погіршення її життєздатності та умов життя, що ще більше посилює загальну дезадаптацію. По друге, відбувається постійне дряпання найбільш закомплексованих "дорослих підлітків" по головах товаришів і товаришок на соціальну вершину. Тому ліві спільноти завжди надміру агресивні, навіть коли на показ вони милі "діти квітів".

«Кавʼярня» — це полонізм (kawiarnia). У словнику Голоскевича (1929) навіть подане як помилкове: «Кав’ярня; треба каварня». У «Російсько-українському словнику» Кримського і Єфремова (1924–1933 рр.) «кавʼярню» подано з приміткою «західне»: «кофейня — кава‌рня, (зап.) кав’я‌рня». Бариста за Кримським — кавáр і кавáрка: «Прислужник, -ница в кофейне — кава‌р (-ря‌), кава‌рка». У Голоскевича теж «кавáр».І «каварню», і «каваря / каварку» треба повертати в активний слововжиток, попри химерну фантазію деяких людей. Олекса Негребецький каже: «Дехто пропонує жахливе і неприємне слово "каварня". Воно мені звучанням чомусь нагадує "корівник". Виходить, що як тільки ми привчили людей до "кав’ярні", починаємо знову міняти на нове. Треба вже спинитися, не можна весь час реформувати вже усталене».Ось так і зʼявляються в мові відсебеньки та смаківщина. Нехай розкаже про корівник чехам, у яких теж kavárna. До речі, у словниках Грінченка (1909 р.) і Ніковського (1927 р.) корівник — це коровʼярня. То яке слово більше схоже на коровʼярню: каварня чи кавʼярня? 😉Спроба повернути слово у вжиток — це не реформування, а шанс на життя для синоніма, морфологічно й етимологічно коректнішого. Кавʼяр — це харчовий продукт з ікри. Тому кавʼярня — це ікорня. 🤗

2022 р.Повномасштабне...- Наш Юрко молодець! Наш захисник! Наш Герої! Слава Героям! Всі в'яжуть шкарпетки, в кожному дворі роблять та передають закрутки, плетуть браслети з астрооберігу , донатять на авто для підрозділу Юрка, бо вони в сраці і взагалі там пекло...... 2023 р. Вже не в кожному дворі готують на фронт. Чат Астрооберіг змінився на чати Таро, треба ж знати де в ночі ракети прилетять. На машину вже не збирають, бо грошей не має, люди втомились. Юрка згадали, коли той приїхав у відпустку. - Слава Україні! Як там справи? Коли війна закінчиться? Як це тебе замінити? Та я не можу піти воювати, ну не всі можуть воювати! Ти тримайся з хлопцями, ми всі за вас тут хвилюємося. .....2024 р.Юрка списали , бо він мав декілька важких поранень в Бахмуті . Переніс декілька операції, реабілітацію. Зараз він в військоматі працює. - Юрко , ти що ж скотина робиш? Як в тебе вистачає совісті повістку приносити? Сам то чого не воюєш? Диви яке пузо нажер. Мабуть десь під Дніпром просидів ці роки. За скільки місце в ТЦК купив ? .....2025 р.Юрко не витримав принижень в свій бік , пішов працювати в магазин електротоварів консультантом. Робота, дім. Друзів не залишилося , бо їх тема війни задовбала і взагалі : " ми тебе туди не посилали" , "до чого тут Лепс до війни? А нам подобаються його пісні!", " ти працюєш - ти і допомогай своїм побратимам, а ми налоги платимо", " та і взагалі обіцяють пЄрЄміріЄ, так що все скоро кінчится". Сусідки прозвали наркоманом, бо бачили декілька разів як ковтав пігулки ( звідки ж вони можуть знати, що таке контузії і які наслідки). Тільки на кладовищі у могил побратимів він може поговорити, побути собою, поплакати. Моралі не буде .. просто спостереження.пс...пост за той рік , лише додала цей. Така собі хронологія вийшла.