В підлітковому віці Булгаков був одним із небагатьох письменників, які мені сподобалися в шкільній програмі, яких я не вважала нудними і твори яких читала поза програмою.Він був киянином, але не відчував себе українцем. Він був талановитим і антирадянським. І постає питання: "кенселити" його чи ні, відміняти його існування чи приймати як частину нашої історії?Вважаю, ми рухаємося трохи не туди. Нам треба залишати всіх, кого ми породили як земля, як територія, як народ, як населення. Усе і всі, хто були в нашій історії та відображали її багатогранність, мають бути досліджені та залишатися.Булгаков — дитя Києва. Київ його виростив, він тут сформувався, і без Києва його б не існувало. Він відображав частину, і немаленьку, населення столиці, яка не дотримувалася ані націоналістичних, ані комуністичних поглядів. І те, що тоді ані УНР, ані Директорія, ані інші варіанти мінливої української влади не змогли знайти до таких людей підхід (звичайно, це не лише вина політиків, вплинуло багато причин), стало одним із факторів розвалу української державності та стає фактором ризику зараз.Для чого повторювати помилки минулого, наштовхуючи багатьох людей у нашій державі на те ж тихе несхвалення, яке може згодом вилитися в підтримку якоїсь чергової "ОПЗЖ", мені незрозуміло.Вважаю, такий підхід матиме чергові негативні історичні наслідки.Булгаков — український письменник, репрезентативний для певних явищ, які мали місце й вплинули на історію України, і не має бути відданий росії. Він був заборонений в СРСР! Його доробок значно цінніший за деякі безталанні патріотичні націоналістичні твори «правильних» митців, і «відміняти» його в Україні неправильно.Така моя думка.