Щось знову пишеться...***Я втомилася ненавидіти і поділяти людейНа "своїх" і "чужих". Я не хочу захлинатися від гніву, читаючи знову про обстріли. Я відчуваю безсилля проти цієї війни. Проте продовжую цей потік негативу. І моє сприйняття вже ніколи не зміниться. Всередині біль, ніби намагаєшся затулитиЕмоційну самотність, зловживаючи ескапізмом. Ніби ти дитина, яка вивчає сепарацію від батьківЗ перших кроків. І доки не станеш дихати рівно – Тобою не перестануть маніпулювати. Я втомилася догоджати, щоб у відповідьПобачити сонце, яке сховалося щільно за хмарами. Воно хоче бути причиною прийдешнього дня,Проте світить через мішуру невдоволення. Ніколи не стане краще –Це звучить так приречено і водночас вільно. Бо ти ж знаєш, що сподіванняОдягають на руки кайдани. Не думай, що завтра буде полегшення. Прийми цей шлях цілісно і безжально. Я втомилася ненавидіти. Але в цій жорстокості гнів приймає образ каталізатора. Я продовжую мислити категоріями. Моє сприйняття ніколи не зміниться.@adelis_in_equilibrium#adelis#вірші