Щось знову пишеться...***Я втомилася ненавидіти і поділяти людейНа "своїх" і "чужих".Я не хочу захлинатися від гніву, читаючи знову про обстріли.Я відчуваю безсилля проти цієї війни.Проте продовжую цей потік негативу.І моє сприйняття вже ніколи не зміниться.Всередині біль, ніби намагаєшся затулитиЕмоційну самотність, зловживаючи ескапізмом.Ніби ти дитина, яка вивчає сепарацію від батьківЗ перших кроків.І доки не станеш дихати рівно – Тобою не перестануть маніпулювати.Я втомилася догоджати, щоб у відповідьПобачити сонце, яке сховалося щільно за хмарами.Воно хоче бути причиною прийдешнього дня,Проте світить через мішуру невдоволення.Ніколи не стане краще –Це звучить так приречено і водночас вільно.Бо ти ж знаєш, що сподіванняОдягають на руки кайдани.Не думай, що завтра буде полегшення.Прийми цей шлях цілісно і безжально.Я втомилася ненавидіти.Але в цій жорстокості гнів приймає образ каталізатора.Я продовжую мислити категоріями.Моє сприйняття ніколи не зміниться.@adelis_in_equilibrium#adelis#вірші