Котлета по-київськиЗахмеліли думки — їх збентежили чари спокуси,І рентген не потрібен — секрети розказує нюх.Пальці вилки й ножа не відпустять, допоки не вкусиш,Ти лежиш зовсім ню на тарілці, бо щойно з вогню.Ти не просто котлета: Евтерпа, натхнення поета,Маниш бронзою вперто: нарешті тебе роздягну.Прагну тіла, такий зголоднілий. Пробач, не шляхетно,Розтинаю я плоть. З'їм котлету, та ще й не одну.Не котлета, повірте — це глобус столичного світу,Це родюча земля, що напоєна руслом Дніпра.Наче масло з м'ясця, витікає любов'ю зігріте,Омиває гриби — грішні душі, що чорт не забрав.Зелень нàчинки в ній, наче трави травнево-шовкові,Сухарі в стилі фрі — махагонові крихти тепла.А у роті шматок — це квиток, ніби в Києві знову:На Південний вокзал причвалав, що шляхи заплітав.Мов зайшов у Макдональдс, щоб живо той бургер під пиво —Й на Майдан незрадливий, що волю прийдешнім кував.Це не просто котлета — це мить, коли знову щасливий,І душа не болить, бо загоєна смàком сповна.@real_dobrutskiy#смакнації