Снилося, наче мені прокололи артерію (десь на правій руці – між зап'ястям і передпліччям). Снилося, наче вийняли дріт із неї. Снилося, наче тоді пульсувало пришвидшене серце, давало збої. Снилося, наче м'язи боролись за кисень. Снилося, наче я йду травоюдо нескінченно прекрасного світупланет – і одна за одноювони вибухають обабіч. Навколоснилися чорні діри. Або прозорі. Снилося, наче голка сіріє, стає солона.Стає уламком, росте міжвенно.Снилося, наче повільно пливе, наче гостро вдаряє в ребра,колеться в серці (біль віддає у м'язи).Снилося, наче зір мій знову вже гострим став і –зрештою, я все бачу: світ невблаганно довгий, світ нескінченно вічний, крутиться куля – глобус ділить його зиґзаґом, ділить його надвоє, ділить його навзаєм[в підсумку все означить]. Сон мій трикратно множить світло в кінці початкувходження в поле зору.Краплі стікають з голки в море з твоїм найменням, в море з твоїх причалів, зроблене з тебе, тепле.Сон поглинає простір, час і вичéрпність значень, я загортаюсь в постіль, наче в покрóв, у сталість.Голка тернова твердне, болю уже немає,світ під ландшафтом дермитихо собі згасає.@reflexref#марина_горбатюк