Ти ще такий живий, ніби теплий звір.Не переходь межу, не здавай, не вір – світ не лише множина із безглуздих втратабо осмислених, тож безнадійних, дій.Ні, ти нікуди не зникнеш у двадцять п’ять.Не засинай так швидко, а краще сядьі дослухайся в ніч, поки інші сплять:може ти втратиш теперішній фокус часу й подій,та залишишся той самий.В світі і правда нема недоречних зим,і якщо схоче, то кожен матиме дім,рибу злапає в ставку і фею в нічному лісі – якщо ти тут, то ти вже його заслужив - світ пароплавів, оленів та орлів,світ, у якому тобі завжди добре і завжди сім,чи принаймні вісім.Ти ще такий цілий, як горіх чи плід.Що тебе надіб’є, чим відгородить відкраю, де ти король, чарівник і воїн?Знаєш, якщо приходиш туди один,обов’язково чекає на тебе невтомний кінь,а якщо не сам, то буде у тебе син,або, може, двоє.Поки ти ще не взнав нездоланний страх,поки ніхто не помер в тебе на руках,поки дихання не спинялось від передозу – запам’ятай ці сутінки голубі,подушку м’яту, заїду на губі:все що в тобі – залишиться у тобі,Інше – поза.Я там була і я знаю, про що кажу – чуєш, не вір, не пускай, не здавай межу.Катерина Бабкіна#катерина_бабкіна