Х’юстон, у мене проблема. Я не розумію, чому наші ближні окремо,чому можна любов виражатилише перед довгим прощанням або на свято. А так — будьте ласкаві, тримайте дистанцію.... І чийсь потяг прибув до кінцевої станції,куди не надходить несказане есемескою чи листами. А коли ми зустрілись востаннє,(не рахуючи зустрічі, коли усі вбралися в темне)він мене пригостив мандаринкою і запевнив,що все буде добре, що все ще здійсниться. І чому я завжди пам’ятаю дрібниці? Не обличчя, не голос, не мудрі повчання,а мандаринку. Жовту, як сонце. Світлу, як пам’ять. Тож, на секундочку, спойлер:всі, кого ти так любиш, пі‌дуть від тебеу кращий світ чи країну чи долю. Скажи, ти, охочий іти через те‌рни,чи є взагалі якийсь сенс у тому,щоб до когось звикати? Залишиться тільки втома. ... І віра, і вірність,і декілька теплих слів. Бо кожна зустріч лишає свій слід. І у тобі житиме вічноте, що у тебе з любов’ю вклалиті, хто хотів зробити із тебе людину. Вибери з цього найкраще, те, що не стерти,передай далі —це і буде єдинийправильний шлях до безсмертя.2016@buryanpoetryПам‘яті мого олімпіадного тренера з математики, автора олімпіадних задач Ясінського В‘ячеслава Андрійовича#хопта