Супер-контікХмари гуртуються на горизонті. Я у дитинстві любив супер-контік. Зараз люблю, щоб не лізли у душу. Дощ за вікном, небо пада в калюжі. Я не підкорений, я не залежний —Надто міцна моя зовнішня вежа. Осінь в мені, осінь тепла і рідна –Краща за присмак вишневого сидру,Краща за пряність і хтивість глінтвейну,Й навіть вино програє тут ідейно. Вона одна доглядає, не кривдитьТіло моє м'яким сонячним світлом. Моє натхнення вплітається в косиВітром жовтневим, хоробрим і босим. З ягід калини зробив я намисто –І я нікому не дам його з'їсти. Бо моя праця — важка і тривала. Я викриваю щоразу вандала:Навіть, якщо він дурний, несвідомий –Хто буде потім нести мою втому? Тому на себе, собі і з собою –Вірні займенники вільного крою. Мріяв нестримно я стати дорослим. Думав, з роками це вийде так просто... Цієї осені я став сильнішим. А в попередніх – занедбана тиша,Крок уперед, два назад – й так по колу. Так, я боровся, здавався (ніколи). Хмари гуртуються на горизонті,Я переслухав альбоми Tremonti. І зрозумів: я втрачав лиш для того,Щоб віднайти у собі перемогу. Дощ за вікном, небо пада в калюжі. Може, я з виду твердий і байдужий –Але в мені ще живе та дитина –І супер-контік не перша причина.@adelis_in_equilibrium#аделіс #винонадихає