дивимось зі смертю одне на одного - хто перший моргневиграю я - житиму, вона - тоді мене заберезавмирає переді мною, ставить косу навскіс- пригинайся, хлопче, тут артилерійський бійвона затисла мене в окопі між мінами і снарядамияк це місто затиснуте між нашими і росіянами- як хочеш жити, то б гав не ловив.це лінія фронту. тут не буває див. воскресіння - брехня, майже як санта клаустішся, хлопче, що я не по тебе зараз. і трохи, ну, пригинайся, дивись під ногиза вашими йти - така невдячна робота. смерть закриває мене своїми плечима, коли вчергове падає кабя мовчу, бо сам не вірю своїм очам- що дивишся? я ж не зовсім дурнавмію трохи відрізнити зло від добраі якщо добро ось тут, то зло там - із іншого бокузло прийшло звільняти вас від свободи.це ж треба! нікого не шкодувала за стільки років, а ти тут навіть не пригинаючись собі ходиш.щоб я такого більше не бачила, чуєш, хлопче? Затям.я не хочу бачити біля себе жодного з вас.і я мовчу у сирому окопі і тільки веду очимахтось таки стоїть у смерті уже за плечимавона хитає головою ніби перепрошує несміливо- він був тут з 14-го… і оце прилетіло.а ти послухай і своїм там також перекажи:мусите вийти живими з цієї війни.хлопче, якби ж я могла кожного з вас зберегти….але моє діло інше. кричи не кричи.дивимось зі смертю одне на одного - хто перший підехто б з нас не здався - мене вона не забере.і мені б подякувати, але десь за мною розривається міная лягаю.за смертю лишається вітер.