***Світ, здається, учора тонув у відтінках осінньо-строкатих,Та від віяння холоду згас листопад, як знесилений геній.Дід-скрипаль, що на вулицях грав, кілька діб не виходить із хати, Захлинається кашлем дедалі частіше, бо хворі легені.Смолоскип сподівань у морозних тенетах безсилля остигнув.Дід-скрипаль до смирення й молитви не звик, зауважує їдко:«‎Краще впасти без сил від мечів, що встромив супротивник у спину, Ніж терпіти недугу – звірюку, в якої загострені ікла»‎.Дід-скрипаль п'є домашнє червоне вино на вечерю та вранці.Часто палить, а часом грішить, наливаючи чарку горілки. Фтизіатри казали: «‎Як хочете жити, шановний, то вартоПро спиртне й цигарки позабути, бо це вас ще більше калічить»‎.Від іронії кривляться губи старечі: «"‎Як хочете жити..."Є велика різниця між "жити" та "довше чекати на страту".Заборон не існує, коли доживанням по вінця вже ситий, Той, хто кров'ю стікає, гадаю, навряд чи спроможний на наступ»‎.Дід-скрипаль у депресію впав ще тоді, як не стало дружини, Та майстерно ховаючи відчай, за музику вперто тримався.Тож щодня на бульварі відверто дрижали в риданнях нестримнихСтруни скрипки, допоки смичок тріпотів і злітав, наче в танцях.Той, хто гідно на світі прожив, гордо йтиме й у "царство Аїда",Втім шкода: просто неба не можна вже грати, бо форма відкрита.Дід ледь чутно шепоче: «‎Стрімкий ураган ця хвороба огидна...Я ж слабкий, наче пил, що невдовзі розвіється вітром»‎.У старого музики немає дітей. Співчутлива сусідкаПообіді приходить: приносить тарілку гарячого супу.Хворий каже: «‎Спасибі... Колись із тобою подовгу базікав...Йди додому, рідненька. Ці стіни всотали заразу підступну»‎.Де ж тут кинеш палити... Маестро десь чув, що вино надихає,Та в похмурому мареві днів ні краплини, ні крихти натхнення.Скрипка змовкла відтоді, як грав музикант перехожим востаннє,У футлярі під ліжком сховавшися, думає, певно: «‎А дé я???»‎Дід багатий, бо має з утрат і думок-хижаків бестіарій,За плечима – не крила легенькі, а хрест тягарем незавидним.Тільки сліз вже нема, наче зроблено серце зі справжньої сталі,І стискаються міцно вуста, щоб від низки "багатств" не завити.***Залишúлася осінь позаду. Невдовзі сніжитиме довго.Притискаючи хустку до рота, кахикає кволий... Не дивно...Та здригається раптом, тамуючи подих: жахливий автограф Плями крові зоставили вперше, тому червоніє тканина.Дід шепоче: «Амінь» – і спустошує повний настоянки келих:«‎Кров, мов краплі вина, на підлогу стікає... Хворобі не здамся –Краще сам...»‎ Лиш сусідка заплаче, побачивши те, як померлийСкам'янів зі слідами порізів на майже прозорих зап'ястях.©Марія Чекарьова11–15 листопада 2023 рокуВірш для марафону #винонадихає @poetry_ua за мотивами поетичного завдання від СУП.