Фінал 🫀Учасниця 10Є серед моря острів.А море навколо бурхливе,лизькає острів постійнохижими хитрими хвилями.На тому острові коло,коло з наших сестер.Всі вони в'яжуть ковдру,кожна зі свого боку,але усі спільну, одну.Жінки співають і в'яжуть,з їх пальців спадають зорі,з долонь проростають квіти,кожна вплітає світло,світло своєї душі.Кожна з них може встати,кожна може пітибез осуду і ганьби.Повернення кожної — радість!Сплітають волосся і руки,зшивають спідниці та рукавиу спільне суцільне коло,щоб разом плелося легше,щоб разом стоялося тривко.Щоб разом жилося міцнішеі спокійніше спалосяв обіймах надійної ковдри,яку в'яжуть усі разом.Жінки одягнені в сукніі ділові костюми.Спортивне, гламурне і бохо.Тюрбани, дреди та коси,суворе каре і пучок.Хвилясті пасма і рівні.Всі різні.І всі вони в'яжуть ковдру,ковдру одну на всіх,ковдру, що грітиме кожну.Вплітають у клаптики досвід.Шматок, що зв'язала одна,стане в пригоді іншій,бо кожній потрібна ковдра, ковдра, що гріє у холод,ковдра, яка сховаєвід спеки та від дощу.Підтримає, втішить, дасть сили.Ковдра — великий батут,спіймає під час падіння.Пружно і ніжно підхопить,дасть імпульс,щоб відштовхнутися,а потім злетіти у небо.Крила підтримки — потребакожної із сестер.Ковдра — це сила сестринства,сплетіння із ніжностіі прийняття.Тендітні та разом сильні —канати плетуть із ниток,і кожна із них важлива.Ковдра — це сила сестринстваі сяйво, яке переходитьвід жінки до жінки,допоки стоїть цей світ.#листя_трави