Сни минулогоТам де сонце, ховаючись, вже не рахує до ста,І знайомі дороги давно невпізнавано інші,Де як привиди зранку, зникають позаду міста –помирають, загублені, сни. Точніше, я вбиваю їх сам.…Вітер завжди зустрічний і дотиком здмухує пиліз платівок доріг, що ніколи (як я) не сплять;Пахне липа, і ніч, зачарована, cтишує плинрозтікаючись з-під ліхтарів і коліс десь в поляСни помирають тут сотнями, ще ненароджені,як кошенята сліпі, і стікають по склу дощем;Вони квилять, лащаться – кличуть додому, отжея допиваю каву, і зупинившись, купую щеНіч в дорозі, як завжди, здається життям –просто тиснеш на газ і віриш, що далі буде;А зустрівши світанок – жалкуєш, що ти не тамде дорога пряма, без каміння, вибоїн і брудуНебо чисте, і видно як зорі падають вниз,на асфальт, ніби в темну й холодну заводьІ, піднімаючись, тягнуть холодні руки; я – серед них,але тисну на газ, залишаючи їх далеко позаду…Сни помирають як збиті машинами пси,і ховають в очах трохи суму і більше – подиву;Тут не місце старим, тож я просто вбиваю їх всіх,сни минулого, у яких так багато спогадів…Кажуть, від себе не втекти, але…Я спробую.Федір Рудий#рудий