цегляні стіникиївського підворіттяпосміхнулисяколи ми зустрілисяза початку правління династії сутінківі одразу зав'язлиміж іклами часуудвохбуло так нестерпновідчувати пульсуюче наближеннястін і тебеаж невимовностягнуті легені червоною стрічкоюкінці якої на губах зав'язанібантиком з надієющо ти потягнеш за кінчикі даш розгорнутися, випростатися і розказатирозправити і випрасувати складкий гострі заломипростіше зомлітиніж попроситизотлітищоб просипатисячерез вітраж твого поглядускрапуючи оловомна твої підставлені долоніз соромом від свого жнав'язливого теплапрослизаю крізь пальціі вивертаюся щосилищоб впасти на всі чотири лапибіжубіжубіжуякомога даліу звивисті низкибіжутерії вулицьщо заплутуютьі заплітають косамишанси на вихіді розступилися червоні стіни/бо вони ж помагають!/ переді мноющоб потім знову зійтися і захиститивід тебенаввипередкиу пошуках свого айсбергащоб притулитися гарячковим лобомі загасити здоровим глуздомі страшним словом «ВІЧНІСТЬ»раптову лихоманкупосеред бурштиновогогарячого повітряна заході сонцямого улюбленого містаправда ж у таку спекуособливо нестерпноходити з розпеченою гиреюна дні сонячного сплетіння?воронкаяка вистиглавже немає магічної силизмінювати час і простірна вулиці стало зимновід літнього душусонце-бо саме не встигає прогрітиводи світового океануі ховаєтьсязабравши з собоюможливістьдихативтікати рятуватися безпам'ятствомвід почуттівякі не витікаютьа наче з відра періщатьза умови активної згодирозказала б тобіруками-гілкамиволоссям-коріннямвіями-метеликамиі смаком тихих світанківякою ніжною можу бутиале все це можливоз іншого боку моряДельфінка з Моря