ЗРОБІМО КРАЩЕ! - учасники конференції, що відбулася 3-4 січня 2025 р. - лідери волонтерських ініціатив та громадські діячі, підприємці й депутати рад усіх рівнів та державні службовці, правники, політологи, соціологи, релігієзнавці, священнослужителі та студенти старших курсів ВНЗ по названих спеціальностях, які належать до Української Церкви Християн Віри Євангельської,Підтверджуючи свою вірність місії УЦХВЄ – бути світлом та сіллю для світу, являючи любов Христа через проповідь Євангелія, особистий приклад, справи милосердя та активну позицію в суспільстві на основі євангельських цінностей для поширення Царства Божого, Розуміючи Царство Боже як володарювання Бога над всіма сферами суспільного життя та відповідальність християн щодо втілення принципів Царства у сфері державного управління, освіті, економіці, культурі та судочинстві,Обмінювалися досвідом, успіхами та викликами, планували спільний розвиток та навчання, об’єднували зусилля та ресурси для ефективнішої співпраці. «Радію, що є тривалий досвід суспільної активності учасників та засвідчення глибоких переконань, які ми готові захищати та поширювати. Виявлені готовність вчитися й зростати та представлені проекти й пропозиції для поширення добрих напрацювань з різних областей допоможуть нам поширювати славне Боже Царство в Україні та за її межами», - підсумовую Анатолій Козачок, старший єпископ УЦХВЄ.
У суботу, 19 жовтня у Києві відбувся семінар, присвячений темі служіння військовим та їхнім родинам. Організували цей спільний захід три відділи Київського міського об’єднання УЦХВЄ - капеланський, душеопікунський та жіночий. Завданням семінару було не просто пояснити присутнім проблематику, яка приходить у сім’ї військовослужбовців. А, перш за все, подати інструменти для боротьби із психологічною травмою, які можна використовувати на базі помісної церкви. Завідувач Відділу капеланства КМО Павло Зоренко представив напрямки капеланського служіння у київських церквах. А також запросив до панельної дискусії гостей – заступницю начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Мін'юсту України Наталію Рибалку та начальника Відділу організаційного забезпечення діяльності місць тимчасового тримання осіб поліції Київщини В'ячеслава Дубця. Гості розповіли про сфери служіння, у яких співпраця з в’язничними капеланами дає найкращі результати. А також нагадали, що в духовній та психологічній опіці мають потребу не тільки ув’язнені та особи під слідством, а й персонал установ. Ще один гість – військовий спецпризначенець ЗСУ, який поділився власним досвідом. Що переживають рідні та близькі військових, котрі воюють на «нулі»? Чим наповнене серце захисника під час короткої відпустки? Як тамує біль дружина полеглого героя? Глибину цих непростих питань може збагнути хіба що той, хто пережив подібне. Власне, ідея зібрати разом людей, котрі переживають подібні обставини, дати їм можливість відкрити душу, поділитися своїм болем – й лягла в основу служіння груп підтримки. Про те, як правильно формувати такі групи, яких помилок не слід припускатися – учасникам викладала, психолог, душеопікун, капелан, ведуча груп підтримки Наталія КУЛЕБА.Для вірян київських церков, які вирішили розвивати служіння груп підтримки на базі власних громад вона анонсували онлайн-курс «Організація і проведення груп підтримки для членів сімей військових в помісній церкві». Навчання стартує з 1 листопада 2024р. і триватиме чотири тижні (1 раз на тиждень у п'ятницю).Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/pAZDUtL28EhbgHvW6
10-11 жовтня у Києві відбувся Міжконфесійний капеланський форум «Об’єднані в служінні», організатором якого виступила Рада Євангельських Протестантських Церков України https://www.facebook.com/repcu.org.На відкритті форуму, на який з’їхались як штатні військові капелани ЗСУ та НГУ, так і капелани-волонтери, звучало багато привітань - від Президента України Володимира Зеленського, Премʼєр-міністра України Дениса Шмигаля, Секретаря РНБОУ Олександра Литвиненка, Уповноваженого ВРУ з прав людини Дмитра Лубінця, Голови Державної служби України з питань етнополітики і свободи совісті Віктора Єленського та багатьох державних й громадських діячів, колег-капеланів з України та з-за кордону.«Для мене велика радість і честь стояти тут, перед людьми, які прийняли від Бога покликання служити військовим, народу України. Щира подяка вам за це», - підкреслив у вітальному слові Головуючий РЄПЦУ Анатолій Козачок.Власне, подякою, а ще теплотою братніх обіймів, посмішок, душевних розмов з нотками гіркоти, була просякнута атмосфера заходу протягом обох днів. Більше за лінкомhttps://www.chve.org.ua/mijkonfesiynyy-kapelanskyy-forum-repcu-2024/
Департамент душеопікунства завершив на Київщині навчання чергової групи за програмою "Зцілення душевних ран". Загалом 26 людей протягом тижня отримували нові знання й практикувалися аби створювати групи підтримки у своїх помісних церквах. Їхнє покликання – допомагати тим, хто стикається зі стражданнями, стресом, втратою. На превеликий жаль, таких людей в Україні зараз дуже багато.«Групи зцілення – це унікальний простір, де кожен може знайти підтримку та зцілення для своєї душі. Ми віримо, що вони повинні бути в кожній церкві, в кожній громаді, і працювати постійно. Адже чим більше таких груп – тим більше людей отримає шанс зцілити свої серця від болю та тривоги», - зазначив заступник директора Департамент душеопікунства УЦХВЄ Іван Мудрий.Навчання відбувається за спеціальною програмою Інституту зцілення травм Українського біблійного товариства. Головна ідея цих груп – не просто слухати лекції, а створювати живий діалог. Фасилітатор, який веде групу, допомагає учасникам ділитися своїми переживаннями. Це не про те, що один говорить, а інші слухають. Це простір, де кожен може відкрити своє серце і бути почутим.Кожен лідер може працювати з 6-7 учасниками одночасно, що дозволяє приділити більше уваги кожному. Малі групи створюють комфортні умови для того, щоб люди могли відкрито висловлювати свої емоції та переживання. «Що сталося? Як ти себе почуваєш? Що для тебе було найважчим?Ці запитання відомі кожному, проте не кожен знає коли саме їх потрібно задати. Пройшовши курс «Зцілення душевних ран», я навчився розуміти правильний час для цих дійсно необхідних питань», – поділився своїми враженнями Павло, учасник семінару.«Якби я мала змогу пройти цю програму раніше, я б не застрягла на довгих десять років у стані безнадії», — зізналась одна з учасниць."Ми ставимо за мету, щоб такі групи діяли в кожній церкві, щоб кожен, хто потребує підтримки, міг її отримати. Це не просто навчання – це шлях до служіння, що дає можливість допомагати людям у найважчі моменти їхнього життя", кажуть організатори.
Завершуючи добірку тез стратегічної доповіді «Братерство майбутнього», озвученої старшим єпископом УЦХВЄ Анатолієм Козачком під час річної конференції 24 травня 2024 р., додамо ще цитату. «Цей стратегічний план — це заклик до дії, до оновлення, до посвяти. Ми не самотні на цьому шляху. З нами Бог, Який «Своєю силою чинить у вас більш за все, чого просимо або думаєм» (Еф. 3:20). З нами Спаситель, Який обіцяв: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:20). З нами світова спільнота вірних, які підтримують нас молитвами та діями. А головне — з нами сила Святого Духа, Який здатний зробити нас сміливими свідками та вірними учнями.Тож відкриймо наші серця для Його роботи. Дозвольмо Йому формувати нас на Свій лад, використовувати наші таланти та ресурси для Своєї слави. Довірмося Його керівництву та Його мудрості. Будьмо готові платити ціну посвяти Господу, але й пам’ятаймо про вінець життя, який приготував Господь для тих, хто любить Його.Я щиро вірю, що найкращі дні для нашої Церкви попереду. Так, ми переживаємо важкі часи. Але хіба не тоді, коли сутеніє, світло сяє найяскравіше? Хіба не тоді, коли людські сили вичерпуються, Божа благодать проявляється найповніше?У цьому світі, повному болю, страху та розчарувань, Церква покликана бути джерелом надії, відновлення та зцілення. Ми маємо унікальну можливість не просто говорити про любов, а являти її на ділі — через турботу про біженців та постраждалих, через підтримку родин військовослужбовців, через втішення тих, хто втратив близьких. Через доброту до сусідів, через молитви за покаяння ворогів, через непохитність у правді та вірі.Це наш час, брати і сестри. Час сяяти, як зорі, у світі, що занурюється в темряву. Час бути сіллю землі та світлом для людей. Час ділитися не лише хлібом щоденним, але й Хлібом Життя. Час проявляти не просто людську відвагу, а й надприродну силу любові і благодаті Божої.Тож я закликаю вас: будьмо світлом там, де ми є»…
Друзі, пропонуємо нагадати собі ціннісні орієнтири, озвучені старшим єпископом УЦХВЄ Анатолієм Козачком у доповіді «Братерство майбутнього» під час річної конференції в травні ц.р.Цінності УЦХВЄ — це принципи, що вкорінені в нашій ідентичності, формують наш світогляд, визначають пріоритети в особистому житті й служінні помісної церкви. Лише живучи відповідно до євангельських цінностей, ми виконаємо своє покликання, щоб Христос був прославлений і щоб Україна та світ пізнали Його рятівну любов.Цінності, які відображають нашу ідентичність, скеровують життя й служіння, сприяють втіленню місії та бачення УЦХВЄ:1. Христоцентричність. Ісус Христос є центром нашої віри, поклоніння й служіння. Він — наш Господь, Спаситель і Взірець, і ми прагнемо у всьому шукати Його волі та відображати Його характер у своєму житті. 2. Біблійність. Біблія є незаперечним найвищим авторитетом і дороговказом для кожного віруючого. Слово Боже визначає наше віровчення, етику та цінності у всіх сферах життя та служіння. 3. Місійність. Ми прагнемо виконувати Велике Доручення Христа, поширювати Царство Боже і виявляти Його любов у світі.4. Молитва. Молитва єднає нас з Богом, зміцнює нашу віру та наділяє силою змінювати світ. Ми віримо в силу щирої особистої та спільної молитви для побудови глибоких стосунків з Богом, духовного зростання й ефективного служіння.5. Дари Святого Духа. Лише завдяки силі й дарам Святого Духа ми здатні ефективно служити Богові та проповідувати Євангеліє. Тому прагнемо постійно перебувати в Його присутності, сповнюватися Ним та бути чутливими до Його голосу.6. Церква — це духовна сімʼя, де ми є братами й сестрами у Христі, які покликані любити й підтримувати один одного, плекаючи атмосферу взаємоповаги, взаєморозуміння й співпраці.7. Моральна чистота. Дотримання біблійних моральних стандартів — обовʼязкова умова християнського життя, яке відображає характер Христа. Ми покликані бути світлом та совістю для суспільства, вказуючи шлях до Бога.
У завіт з Господом під загрозою обстрілів: на Херсонщині церкви поповнюються новими вірянами. …Першими приймають водне хрещення сестри. Спочатку почергово спускаються до водойми жінки у білому вбранні поважного віку. Після них – молодь.Ось ще мокрі та щасливі впадають в привітальні обійми тата сестри Віра, Надія та Ольга. Вони з багатодітної родини В'ячеслава та Вікторії Носаченків. Це вже 7 з 13-ти їхніх дітей вступили в завіт з Богом. Тож велика радість у батьків, що сьогодні доньки долучилися до Божої сім'ї.…Бадьоро прямує по східцях басейну і підліток Сашко Підгайний. Вся родина його співає в церковному хорі, до того ж мама Раїса декламує вірші. Цей талант успадкував від неї і первісток Сашко…На моє запитання про враження, Сашко відповідає чітко: «Я чекав цього моменту все своє свідоме життя!» А цьому юнакові лише 16 років... Ото віра, прищеплена з молоком матері!А ось повільно й виважено наближається до священників у воді Анатолій Гнатович Затірка, 74-річний чоловік. Після хрещення я запитую в нього про відчуття, відповідає коротко: «Незвична легкість. Раніше потрібно було це зробити». А його донька Наталка радіє за тата: «Близько тридцяти років мама молилась за нього, потім і ми з сестрою приєднались, просили Господа про покаяння і спасіння тата. Тепер тішимось всією родиною і зичимо йому зміцнюватись у вірі і йти впевнено за Богом, приносячи добрі плоди».Репортаж з цього водного хрещення в Херсоні, під час якого неподалік сталося два прильоти, читайте за посиланням https://www.chve.org.ua/herson-vodne-3-08-2024/
Продовжуємо публікувати тези стратегічної доповіді старшого єпископа УЦХВЄ Анатолія Козачка «Братерство майбутнього», 24 травня 2024 р.«Місія, бачення і цінності УЦХВЄ, укорінені у Слові Божому, — це відображення Божого серця та Його волі для нас як Церкви у сьогоденні. Це — не легкий шлях, і Господь очікує від нас жертовності, готовності до змін та викликів. Але це — єдиний шлях, який веде до справжнього життя з Господом, до перемоги світла над темрявою, до торжества Божої слави. Коли ми готові платити ціну учнівства і слідування за Христом — лише тоді ми, як Церква, можемо по-справжньому бути світлом і сіллю для світу, являти Його любов, проповідувати Його Євангеліє, розширювати Його Царство.Я вірю, що саме такою Церквою хоче нас бачити Бог. Церквою, яка не просто існує, а горить Його Духом. Яка не просто говорить, а живе Його місією. Яка не просто мріє, а втілює Його волю. Наше бажання сьогодні — бути Церквою Божої місії, бути Церквою Божого бачення, бути Церквою Божих цінностей. Нехай це стане нашою реальністю. Нехай це стане нашою спадщиною. Нехай це стане нашою молитвою».
TGLIST.COM.UA
