Вже кілька днів в голові крутяться думки: що сказати про 46ту главу в блозі. Щоб не повторюватися, і щоб дійсно цікаво. Аж ось. Несподівані матеріальні речі. Я таке люблю (думаю, з книги це видно 🤣🤣🤣)Тож поїхали. Це все 1905-1919.Маємо:Шкарпетковий кіт. Іграшка антистрес, зроблена дитиною і передана батькові. Так, стреси були. І іграшки ці теж були. Бралася шкарпетка. Набивалася дрібними бобовими, напр горохом чи сочевицею. П’ятка перев’язувалася - виходила голова. Очі - ґудзики, хвіст мотузка. Недолугий, зате щирий. Чоколяда. Чому не шоколад, бо поцуплена в генерала УГА Михайла Омеляновича-Павленка (Укр Галицької Армії). Дуже дорога і дефіцитна. Віддана кому треба 😉 це історія про тотальний дефіцит. І коли зараз шоколад є всюди, тоді ні. Бублик в кисляку. Кам’янець-Подільський. Зала з депутатами-змовниками. А на задньому ряді він. Мазепа (ні, не той, але ТОЙ теж є в главі) зі слоїком, в який впав бублик-копійка (маленький). Продовження цього гастро-горору - в главі. Лялька-петрушка в руках у маленької Софі. Петрушка - це лялька для вистави. Були двох варіантів. Чохлом (куди всувалася рука) або на дерев’яній паличці. Її петрушка був в смугастій піжамі. Більше схиляюся до палички. Саме ця дрібнота робить атмосферу і запам’ятовується. Є тільки одна біда. Все це треба гуглити. І ні, ШІ цього не знаходить. Книги викладаються не оцифровані. Їх треба скачувати і читати. Тому і виходить по три тижні на 1 главу. Бо дату Вовчухівської офензиви УГА знає навіть Вікіпедія. А от чим гралася дитина в 1905 або чи можна було вживати алкоголь на засіданні Директорії — ні. А наступний блог буде про театри (яких теж є)А ось лінк. https://arkush.net/book/32313/46