Перші проблиски світанку, ще тьмяного й попелястого, вихопили з темряви перші обриси розлому. Погляду відкрилося місто, вмуроване в саме серце каньйону, що розсікав безкраю пустелю.Тут, під захистом тесаних стін, тисячі кам’яних стовпів утримували на собі цілі яруси будівель, що здіймалися над прірвою. Здавалося, місто колись відчайдушно намагалося втекти від пустелі, сховавшись у цій глибокій розщелині, але пісок усе одно наздогнав його: він невблаганно засипав пласкі дахи та заповнював колишні площі сипучим золотом. Але тепер від колишньої величі залишилися лише руїни: мости, що колись з'єднували дві частини міста, давно обвалилися, і лише самотні колони все ще безнадійно стирчали з безодні.Імель хвацько ляснув себе по стегну, від чого з його запиленого одягу піднялася хмарка жовтої куряви. Він примружився від сонця, що якраз встало з-за обрію і промовив:— Звідси вид — хоч малюй, еге ж?Читати тут: https://arkush.net/book/31926/38#UAFantasy #темне_фентезі #імперія_забутих_душ #Аркуш #книги