Коли ми чуємо слово «вовкулака», у голові одразу спливають голлівудські блокбастери: повний місяць, зграя, вічне протистояння з вампірами. Але у слов'янській міфології все було набагато глибше, моторошніше і цікавіше.Вовкулакою ставали не через укус, як ми вже звикли вважати, це був результат цілеспрямованої магії. Чаклуни могли добровільно перетворюватися на вовків, щоб нашкодити людям. Існувало також повір'я, що перетворення могло бути покаранням за власні гріхи або наслідком дій предків. На відміну від голлівудських вовкулак, ці створіння не збираються у зграї, не воюють з вампірами і можуть повернути собі людський вигляд, доторкнувшись до срібла чи золота.У південних слов'ян існувало поняття вукодлак — мрець, який уміє обертатися на вовка і п'є кров. Таке собі поєднання вампіра і перевертня. До речі, це був найнебезпечніший вид нечисті.Також вважалося, що іноді вовкулаки ставали настільки зухвалими, що намагалися «з'їсти» Місяць або Сонце. Коли ж небесний вовкулака хапав Місяць своєю пащею, люди виходили надвір, дзвонили в дзвони, били в казани. Вірили: гучний звук змусить чудовисько розтулити пащу й випустити світило. І щоразу це «працювало» — Місяць знову з'являвся на небі.