Рецензія від:https://arkush.net/user/15152Захопливі пригоди педагога в магічному світі з присмаком української нечистіКнига “Як я провів літо”Автор — Владислав ДніпровськийВікові обмеження: 12+https://arkush.net/book/33760Епіграф“Печінкою чую, зараз буде якась дупа”Локації: гуртожиток педвишу, кафе, український мегаполіс зі старою забудовою, клуб, потойбічні виміри.Деталі що липнуть до уяви:🐱 рудий мстивий кіт з підозрілою енергетикою🐶 песиголовець із дерматологічними проблемами як метафора життя на стипендію🌯шаурма на ринку для хлопця🍮тірамісу з зеленим чаєм дівчиніЛаврентій гуртожній (моє серденько)нова пошта (продакт плейсмент)пакет з АТБ як артефакт із побутовим прокляттям (це вічне)Що дихає в тексті:Педагогічна правда. Неприкрашена. Пропущена через нутро. Знаю по собі.Ти живеш у гуртожитку. Жіночка на вахті знає все про твою душу. Ти єдиний чоловік на блок і автоматично виконуєш функції побутового божества.Тебе кличуть ламати замки, крутити крани, зносити холодильники з п’ятого поверха. І вся ця тілесна рутина раптом проростає магією. Це прекрасно. Це западає в душу, оскільки саме такого ракурсу я ще ніде не читала.Жанрова складова:Магічний світ не підкрадається, а вривається з першої ж сторінки. Ніхто не вдає з себе поважного Толкіна.Тут усе по-нашому. З перших рядків ти вже знаєш: буде дивно, а може й небезпечно. І читаєш далі, тому що цікаво.Для кого і як це працює:Для підлітків: сюжет, пригоди, закляття, герой із дивними здібностями, війна з потойбіччямДля дорослих: іронія, концентрована, гіркувата, як та кава в гуртожитському вічно незаправленому автоматі.Там де дитина бачить козака характерника, дорослий розпізнає сатиру на псевдопатріотичну пропаганду. І регоче. І трохи плаче, як татуйований Сірко по шкіряним наручам.Хімія між героєм і його дівчиною — це теж про двошаровість. Підлітки не помітять. І не будемо їм підказувати.Дорослі — побачать усе. І скажуть. Ага. Плавали, знаємо. Читаємо!Окрема любов — Оксана, подружка гг.Могла би бути другорядною. Але ні — це персонаж із плоті, язика і влучних реплік. І її родина — це ніби “Гордість і упередження” але в нашому сетингу.Місцями — комічно. Але точно. І саме тому працює.Магічні істоти (меню):ВелесСірко-характерниквампіридомовики (підвид)песиголовцівовкулакиРоберт (він же ймовірно Ван Гелсінг з ігрової версії)ВійГолемІ ті, яких я навмисне не згадала.Теми що проступають між рядків:-страх втратити пам’ять-ефект банерної сліпоти-вейпи і цигарки з черепом на коробці і рожевими блискітками для дітей-самолікування — як форма сучасного чаклунства-СБУ — як останній бастіон перед демонічним вторгненням-УПА (навіть вона є)Вишенька на торті - періодичне видання “Громадська думка” - зробіть будь ласка, окремою книгою. Як три додаткові книги по Роулінг з квідичем і фантастичними істотами. Це видання того варте.⚠️Дисклеймер!В книзі є глава-десерт, під речовинами.Реальність розпадаєтьсяКліпове мисленняМагія йде в атакуСвіт пульсуєІ весь цей психодел вписаний в сюжет, а не просто. Для вау.🔝Що в результатіМаємо українське фентезі яке не вдає з себе важливе, а є собою. Свіже. Тепле.Гостре. І при тому підліткове. З рудим котом, пакетами з АТБ і Велесом.Якщо ти педагог (або маєш в анамнезі педвиш) — це навіть трохи автобіографія. Якщо ні принаймні дізнаєшся, що у світі є місце і для нечисті.✅ Рекомендовано для читання всією родиною.#uafantasy #рецензії #ЛігаАнтиСопливихРоманів