Я памʼятаю, як сиділа на Сфераконі і дивувалась їхнім преміям. Особливо премії для дітей. У них є така окрема нагорода - Sferice для діток у різних вікових категоріях. За художню чи літературу роботу, яку ті надсилають Сфері на певну тему. Я дивилась на тих діток і дуже тоді розчулилась. Бо як же мабуть це змінить їхнє життя: піднятися у 10 років на красиву сцену, отримати нагороду з рук мера чи кого там. От сиділа я і думала: «Ті діти тепер ніколи не перестануть бути гіками і ньордами»Та у мене самої є така ж історія. У 2017-2018 роках був пік моєї завантаженості як контент райтерки. Я писала паралельно художні твори, але поєднувати ці дві діяльності нормально не могла. І вирішила: та ну його, мені подобається контент, це теж творчість. З художніми творами щось нічого не виходить. А потім восени за день до дедлайну автомотів статті мені прийшов лист: «вітаємо! Приїжджайте у Франківськ! Ви - серед призерів Брами 2018» І якби цього не сталося, не було б нічого отого іншогоПремії - це не просто про якісь бали чи додатковий піар. Це шанс сказати авторам «ми тебе бачимо, продовжуй писати»