Джерело
Клуб дослідників Толкіна | 1 березня 2931 року, у перший весняний день, народився Араґорн ІІ Елес...
650 Охват/переглядів
2026-03-01 16:23
Повідомлення №2493
🌿 1 березня 2931 року, у перший весняний день, народився Араґорн ІІ Елессар, Король Ґондору та Арнору!
ВЕРШИНА ВІТРІВ. ПРОЯВЛЕННЯ «– ... Ще й сьогодні живуть ті, кому Лутієн доводиться праматір’ю, і мовлять, що рід її ніколи не перерветься... – ...від Еарендила походять Королі Нуменору, себто Вестернесу. Доки Бурлака говорив, гобіти стежили за його дивним і палким обличчям, тьмяно освітленим червоними відблисками палаючого хмизу. Очі його сяяли, голос став густим і глибоким. Угорі ж було чорне зоряне небо. Зненацька над маківкою Вершини Вітрів позаду Бурлаки зайнялося тьмяне світло. Молодий місяць спроквола піднімався над пагорбом...»(«Володар Перснів. Кн. 1. Розділ ХІ)Зовсім не корона – просто місяць сходить,Пагорб осяває променем блідим...... Ніч, ярок, привал. Осіння прохолода. Від багаття в небо струменіє дим. Залягає темінь, западає тишаВ краї бездоріжжя, на семи вітрах.«Холодно стає і зовсім незатишно –Розкажи нам щось, щоб розігнати страх...»І звучить прадавня сага поетичнаПро відвагу, вірність, зоряну красу.... Височіє в тінях, мовби трон величний,Вежа Артедайну, древній Амон-Сул. Плащ старий на плечах – свідок мовчазливийПройдених шляхів, їх спеки і хуртеч.... І чекає часу зблиснути сяйливо Ще не перекутий полум’яний меч. Лутієн і Берен... – оповідь лунає,Рід не обірветься, пам'ять не помре.... То не діаманти на хоругві сяють,Лише в чорнім небі – зорі Ельберет. Авторка - пані Ірина Гнатюк ⚔️ За Короля! Арт від Anna KuliszВаш Толкініст
ВЕРШИНА ВІТРІВ. ПРОЯВЛЕННЯ «– ... Ще й сьогодні живуть ті, кому Лутієн доводиться праматір’ю, і мовлять, що рід її ніколи не перерветься... – ...від Еарендила походять Королі Нуменору, себто Вестернесу. Доки Бурлака говорив, гобіти стежили за його дивним і палким обличчям, тьмяно освітленим червоними відблисками палаючого хмизу. Очі його сяяли, голос став густим і глибоким. Угорі ж було чорне зоряне небо. Зненацька над маківкою Вершини Вітрів позаду Бурлаки зайнялося тьмяне світло. Молодий місяць спроквола піднімався над пагорбом...»(«Володар Перснів. Кн. 1. Розділ ХІ)Зовсім не корона – просто місяць сходить,Пагорб осяває променем блідим...... Ніч, ярок, привал. Осіння прохолода. Від багаття в небо струменіє дим. Залягає темінь, западає тишаВ краї бездоріжжя, на семи вітрах.«Холодно стає і зовсім незатишно –Розкажи нам щось, щоб розігнати страх...»І звучить прадавня сага поетичнаПро відвагу, вірність, зоряну красу.... Височіє в тінях, мовби трон величний,Вежа Артедайну, древній Амон-Сул. Плащ старий на плечах – свідок мовчазливийПройдених шляхів, їх спеки і хуртеч.... І чекає часу зблиснути сяйливо Ще не перекутий полум’яний меч. Лутієн і Берен... – оповідь лунає,Рід не обірветься, пам'ять не помре.... То не діаманти на хоругві сяють,Лише в чорнім небі – зорі Ельберет. Авторка - пані Ірина Гнатюк ⚔️ За Короля! Арт від Anna KuliszВаш Толкініст