Враження від “Листів Різдвяного Діда”Приблизно рік тому один з адмінів поповнив свою бібліотеку “Листами Різдвяного Діда”, які, однак, з деяких суб’єктивних і об’єктивних причин не прочитав до кінця. Тож на днях він таки повернувся до цієї книги й дочитав її. У цьому дописі він хотів би поділитися враженнями та, за можливості, зацікавити когось із підписників таки придбати або прочитати їх, адже час на це ще є.По суті, українське видання від “Астролябії” є факсимільним, що є однією з його найбільших переваг. Адже це не лише двомовне видання, а й альбом оригінальних ілюстрацій та листів у конвертах, створених самим Толкіном. При бажанні можна в будь-який момент звернутися до оригіналу і перевірити, як це співвідноситься з нашим перекладом. Надзвичайно важливе значення мають і шрифти та кольори тексту самих листів, які, звісно, всі обґрунтовані й органічно вписуються в сюжет.Саме так — сюжет тут теж можна знайти, попри його незвичний формат (який із натяжкою можна порівняти з “Моральними листами до Луцілія” та іншими схожими збірками листів однієї сторони). Ми не маємо доступу до листів дітей, що дещо ускладнює розуміння контексту, проте це не критично. Листи написані таким чином, що їх можна спокійно читати й без листів молодших Толкінів.З кожним листом та роком сюжет і “всесвіт” цієї книги лише розростається — стає все більше дійових осіб, які мають свої характери, вподобання, якусь передісторію тощо. Можливо, деякі листи не були збережені, проте всі ключові дожили до свого видання. Обсяг листів є досить різним, як і їхня кількість на кожен рік, що мене особливо дещо здивувало. Діти та Різдвяний Дід писали один одному листи не лише перед очікуваним днем подарунків, а й просто, аби поцікавитися, як у них справи. Це є наочним показником щирості зацікавлення всіх Толкінів цією традицією, чого у нас, на жаль, здебільшого немає й обмежується побажаннями подарунків. Мало хто цікавиться у Миколая (чи в когось іншого, кому вони пишуть), як у них справи, не діляться власними переживаннями й історіями.Не можу не згадати й того факту, що для, здавалося б, такої несерйозної локальної сімейної традиції Дж. Р. Р. Толкін придумав щонайменше одну мову (згадується й більше, однак наразі пригадую лише одну, яка отримала власну абетку; або їх було дві — буду вдячний за уточнення в коментарях).Загалом книга виявилася надзвичайно цікавою та дотепною (чого варті одні лише перехресні коментарі на полях листів від імені інших героїв або взаємини Різдвяного Діда та Великого Білого Ведмедя, які нагадують відносини Ґандальфа і Піпіна з “Володаря Перснів”). Не варто очікувати від цієї історії неймовірно глибокого та філософського сенсу, проте вона однозначно варта уваги всіх поціновувачів Толкіна чи схожої літератури. Ціна, звісно, не з низьких, проте й книга не розрахована на швидке та одноразове читання. Це чудовий додаток до домашньої бібліотеки, який приємно перечитувати в святковий різдвяний час.#книги 🎅🏻 Клуб дослідників Толкіна 🎅🏻