Ірина, дівчина родом із нашого містечка, Марганець.Каже, бажання служити з’явилося ще у дитинстві. Після початку війни у 2014 році вона постійно дивилася новини, бачила події на фронті й усе більше відчувала, що хоче бути частиною армії та наближати перемогу.«Мене тягнуло сюди. Хотілося носити форму, взяти зброю до рук, бути серед військових. Це була мрія, і вона здійснилася. Я не розраховувала, що буде легко. Розуміла, з чим доведеться зіштовхнутися». Після школи Ірина здобула цивільну професію кухара-кондитера, хоча спочатку мріяла зовсім про інше.«Я вже хотіла бути снайпером. Була навіть можливість, але тоді не склалося через вік. Тому в цивільному житті вивчилася на кухара, щоб мати професію». Каже, мама хвилювалася, як і будь-яка мама, яка відпускає дитину у військо. Тоді для вступу на службу ще потрібен був письмовий дозвіл батьків.«Мама кілька днів не підписувала дозвіл. Казала: «Ти ж ще дитина». Хвилювалася, плакала, намагалася відмовити. Але добре знала мій характер. Знала, що якщо я вже щось вирішила то все одно піду», - усміхається дівчина. П’ять років дівчина прослужила кухарем, а згодом перевелася до 152 окремої єгерської бригади.«Хотілося бути поруч, підтримувати одне одного не лише в житті, а й у службі. І знаєте… я не жалкую про це ні на секунду, хоча змушена рідко бачитися з коханим. Проте, тут я знайшла своїх людей, свій колектив і відчуття, що я на своєму місці» Зараз Ірина служить зв’язківцем у 152 окремій єгерській бригаді. Каже, саме тут їй подобається постійний рух, можливість навчатися й відчувати себе частиною великої справи.«Тут є змога постійно розвиватися, вчитися чомусь новому. У війську все змінюється дуже швидко, тому ти не стоїш на місці. А я якраз із тих людей, які не люблять сидіти без діла», - говорить дівчина. Її робочі будні - це безперервний зв’язок, чергування, координація та робота із засобами комунікації. Від того, наскільки швидко й чітко передається інформація, часто залежить ефективність роботи підрозділів.Попри втому й навантаження, Ірина зізнається: саме у війську вона почувається на своєму місці.«Я себе тут комфортніше відчуваю. Чесно, навіть не уявляю, що б робила вдома. Тут я розумію, для чого прокидаюся зранку і чому моя робота важлива», - каже вона. Джерело: 152 окрема єгерська бригада💬Чат / 📨 Звʼязок з адміном