Дуже чекала на нового Свонвіка, але «Паломництво припливу» радше збентежило.

Стиль тут ближче до зухвалої «Доньки залізного дракона», ніж до повчальних оповідань у «Гав-дзяв – сказав пес». Детективна завʼязка, поєднання технологій, магії та ксенобіології захопливе, як у Мʼєвіля чи Беннета, які зачарували мене цьогоріч. Але сюжетна звʼязність і розкриття персонажів кульгають 🩼

Безіменний урядовець та його кібернетизований портфель, Палац Головоломок, пляшкові крамниці – концепції кафкіанського штибу. Сурогати, конструкти, клонування, диморфність життєвих форм – цілком наукові. Поряд із цим – чаклунка Ундина та її хижі секс-практики, яким приділено багато уваги. Така от дика суміш 🤯

Що очевидно – це засудження колонізаторства та ксеноциду, загадка зниклого напівмагічного виду, породженого планетою, яка періодично повністю занурюється під воду. Конфлікт бюрократії та стихії в усіх її проявах. Поза тим, дуже цікаво, але нічого не ясно. Метафори в діалогах, звісно, добре – але автор не лишив до них ключа 🫳
🗝️