На молодших курсах університету «Осина фабрика» Бенкса стала для мене однією з найбільш вражаючих книг. Поліфонія і колажність із взаємопроникненням різних реальностей – моя давня ахіллесова пʼята (як у «Зозулиній землі за хмарами» Ентоні Дорра, «Морі спокою» Емілі Сент-Джон Мандел чи «Теорії хмар» Стефана Одеґі – не плутати з «Атласом…»). І за «Вавилонською Бібліотекою» я уважно стежу. Тож шансів пройти повз «Кроки по склу» у мене не було.Отже, маємо три сюжетні лінії: Богемний юнак Грем прямує на зустріч із коханою жінкою, сподіваючись нарешті почути, що вона розірвала попередні стосунки. Його історія найбільш лінійна, хоча має неочікуваний поворот, який дещо епатує читача. Сам персонаж втілює наївність і романтичність. Чоловік на ім’я Стівен все життя переконаний, що Лондон і його околиці – це фікція, вигадлива тюрма, де його утримують могутні вороги у космічній війні. Він одержимий пошуком доказів («витоків»), а через параноїдальні вихідки постійно втрачає роботу. Усе дуже в дусі «Буґонії».