Життя наосліпТемряву світу рука розтинає,Промені сонця спричинюють біль. Сотні очей справедливість шукають,Сором ховаючи глибоко в тінь. Хтось з насолодою день проживає,Користь черпає зі всесвіту дна. Інші ж хвилини бездумно ковтають,Думають: відліку часу нема. Так рік за роком минають століття,Не зупиняє годинник ходу. Більшість укотре зникає в півлітрах,Серед яких майбуття не знайдуть. Руки побачать, долоні відчують,Слух приведе до оази мети. Дехто звертає, бажання таврує,Марить шляхами, та йде не туди. Здібності юного серця вбиває,Злобу натомість вкладає в нутро. Стрілки годинника час підганяють... Ти вибираєш: життя — не лото. Чорний чи білий — відтінків багато,Барви не зовні, у собі шукай. Людство давно почало самострату,Промінь надії у тебе в руках. Вогник примарний пульсує у грудях,Вибухне раптом, немов динаміт —Іскри віддай зледенілому люду,Щоб запалити всередині гніт. Крок уперед і тростина на старті,На циферблаті не видно доріг. Жити наосліп, без сумніву, варто,Навіть якщо хтось зі зрячих не зміг.©️ Роман Фещак (листопад 2024 р.)P. S. 13.11.2024 р. був Міжнародний день незрячих — подія, що нагадує про необхідність підтримки людей, які живуть без зору.#вірш #філософськапоезія #гостросоціальналірика #незрячі #РоманФещак