У своїй автобіографії Лукаш Піщєк колись писав: "Теоретично може бути і так, що вдома він веде себе інакше, не спить до п'ятої ранку, тому що грає в PlayStation. Але те, як він себе поводив на тренуваннях, як завжди йому було важливо грамотно виконувати всі вправи, робило враження. Джуд має в собі бажання вигравати кожну, навіть найменш значущу гру. А це дуже важлива риса. Бо є гравці, які приходять на тренування і для них немає значення, чи виграють вони там, чи програють. Тренер Клопп був правий, коли повторював: "Як тренуєшся, так граєш". (..)І власне таким є Беллінгем. Підходить до обов'язків серйозно. І хоче слухати людей в клубі, тому що знає, що може від них чомусь навчитися. Якщо фізиотерапевт говорить йому, щоб разом над чимось попрацювати, або тренер з фізичної підготовки пропонує йому тренування в залі і конкретні вправи, то Джуд не шукає відмазок, робить, що повинен робити. Вміє користатися з досвіду інших людей, щоб кожного дня ставати краще. Це звучить банально, але ціле мистецтво полягає в тому, щоб не тільки мати цю свідомість, але все це робити".Ні забрати, ні додати. В «Боруссії» він міг напхати набагато старшим одноклубникам, типу Ніко Шульца, але це були не понти заради понтів, а реальне відчуття власної сили. І взагалі все одно, як так склався для нього клубний сезон, бо такий тип футболістів живе великими матчами й турнірами. Джуд грає там, де скаже Тухель, причому на кожній позиції виглядає ідеально. 💌 ФутбоГолік // Роман Котляр