Тризуб політичний 🔱

Олексій Мартинов — це така собі третя нога групи «Приват», він роками був одноосібним куратором феросплавного напрямку. У 2006 році він став директором ТОВ «Солм ЛТД», яке як раз таки і займається феросплавним бізнесом. Саме він керував діяльністю ГЗК та заводів, які роками викачували ресурси з українських надр.Статки Мартинова оцінюють в $300 млн і зараз він старанно намагається створити собі алібі, що тип він був лише «пасивним акціонером» у Приваті, «я не я, і хата не моя», і все в такому дусі. Таким чином Мартинов хоче відмитися від всіх схем і гріхів, які накопичились за десятиліття партнерства з Коломойським і Боголюбовим. Льоша ну дуууже не хоче тюрму.Як тільки Коломойський сів у СІЗО, а Боголюбов злиняв з країни, Мартинов перетворився на головного викривача країни і почав відверто зливати свої партнерів, розповідаючи про схеми які вони крутили. У мене є два питання. Перше: Мартинов реально тримає нас за лохів? Ну ти дійсно думаєш, що ми повіримо в те, що ти не брав участь у всіх тих схемах?Друге питання більше до правоохоронців: а чому цей персонаж ще гуляє на свободі, а не сидить разом з Коломойським?

Телеканали Віктора Пінчука за 4 роки отримали майже МІЛЬЯРД грн з держбюджету на телемарафонНаприклад, лише у цьому році на рахунки ТОВ «СЛМ Новини» зайдуть майже 180 млн грн, а далі підуть на контент для ICTV та СТБ. ТОВ «СЛМ Новини» — це інформаційний продакшн медіахолдингу StarLightMedia, який належить Пінчуку. Якщо по-простому, «СЛМ Новини» займають створенням новинних сюжетів для марафону, які ви потім можете побачити по ТБ.Година новин на каналах Пінчука коштує бюджету 137,9 тис. грн. Я звісно не експерт, але що ж так дорого?Цікаво, якщо Пінчук весь такий благодійник і філантроп, чому б йому не зеконимити державі пару сотень мільйонів, і не платити за контент на своїх же каналах з власних грошей? Тим паче, коли ресурси дозволяють. Чи це інше?Хоча я впевнений, якби у телемарафоні дозволили цілодобово розповідати, який Пінчук класний, він би точно фінансував цей телемарафон сам))Скидаємось олігархам податками, щоб вони показували нам якусь картинку, оце звісно дожили.До речі, саме StarLightMedia Пінчука організувало цьогорічний Нацвідбір на Євробачення. Тендер отримало ТОВ «Старлайт Продакшн», що також входить до холдингу. Цікаво, що цього року на Нацвідбір витратили аж на 5 млн грн більше, ніж минулого — 15 млн грн. Це декорації так подорожчали, чи куди пішли гроші? Як бачимо, Пінчук не лише віддає кошти в державу, про що він скрізь кричить, а ще й отримує гроші з цієї ж держави. Але про це він вам звісно не розкаже.

Найдорожча інвестиція Пінчука у його житті — це аж ніяк не заводи, не телеканали, і не Янукович, бо найбільше олігарх витрачає на свою репутацію. І образ білого ангелочка коштує йому щонайменше кілька млн доларів на рік. Пінчук побудував цілу екосистему для відбілювання себе, щоб кожен з нас забув слово «олігарх».Ось вам короткий гід по «добрих справах» Віті:🌟Фонд Віктора Пінчука — я б назвав це головним центром репутації Пінчука, бо саме з цього фонду фінансуються всі його піар-заходи.🌟PinchukArtCentre — найбільша замануха для інтелегенції, бо важко ж назвали людину відверто нехорошою, коли вона тримає цілий центр сучасного мистецтва в центрі столиці з безкоштовним входом.🌟Український сніданок у Давосі — щорічний івент, участь в якому беруть не лише наші еліти, а ще й західні. Обов'язково розповім, як Пінчук раз на рік збирає політиків і бізнесменів «на каву».Є ще кілька інших «благодійних» ініціатив, такі як YES (Yalta European Strategy), WorldWideStudies і «Колиски надії», але їх можна вважати другорядними.До речі, остання — це така собі мережа центрів для новонароджених, де Пінчук грає на здоров'ї дітей. Ну звісно, спробуй щось пред’явити людині, яка купує обладнання для немовлят — одразу станеш «поганим».І от ви скажете мені, що наче все добре: Пінчук допомагає військовим, дітям, об'єднує політиків навколо України. А чи дійсно все так, як ви думаєте?

Осінь 2000 року стала такою собі точкою неповернення для Кучми. Пінчук це відчув і було прийнято рішення діяти — він почав промивати мізки українцям через свій новокуплений телеканал ICTV.В чому заключається ця «точка неповернення»? У листопаді 2000 тодішній нардеп Олександр Мороз вийшов на трибуну ВР і оприлюднив записи, на яких Кучма обговорює, як «розібратися» з журналістом Георгієм Гонгадзе. На той момент Георгій вже 2 місяці був мертвим.Пінчук замість того, щоб жахнутися від того, що його тесть фігурує у справі про вбивство, включив свою медіа-машину на повну потужність, бо Пінчуку було плювати на правду, треба було терміново відмити родину.Пінчук привіз з Москви майбутнього топ-пропагандиста Кремля — Дмитра Кисельова. Так-так, того самого, який погрожував світу ядерним попелом. У 2003 році Кисельов став зіркою ICTV і лагідно пояснював українцям, що вбивство Гонгадзе — це не злочин влади, а «спецоперація Заходу» проти найдобрішого президента Кучми.При чому, Пінчук вирішив не обмежуватися одним руснявим пропагандистом, паралельно з цим він замовив у британців документалку з назвою «Піар». Весь сенс цього кіно зводився до того, що акція «Україна без Кучми» — це змова, а вбивство Гонгадзе — лише привід для повалення законної влади. Тобто, зять президента Пінчук особисто фінансував фільм, де виправдовували ВБИВСТВО. І фінансував за гроші, які ж заробляв на приватизованих через тестя заводах.І навіть після Помаранчевої революції Пінчук тримав Кисельова на каналі аж до 2006 року. Той звісно слухняно «мочив» Ющенка та відверто ліпив рейтинг Януковичу.Пінчук свідомо штовхав Україну в лапи проросійського ставленика, який пізніше приніс нам лише кров та руйнування. Для олігарха було важливо зберегти доступ до корита, а ціна у вигляді майбутнього країни його ніколи не хвилювала.До речі, за вбивство Гонгадзе ніхто з верхівки тодішньої влади так і не відповів. Зам'яли, і так у нас завжди.

Починаючи з 1997 року Пінчук почав скуповувати медіаактиви з такою ж методичністю з якою підбирав заводи.Першим трофеєм стала газета «Факти і коментарі» — найбільший друкований тираж в Україні на той час. Кілька років підписка на неї була обов'язковою для всіх держорганів. Типу, хочеш працювати на державу — читай газету зятя 🌟У 2000 році Пінчук купує телеканал ICTV у газового магната Ігоря Бакая. Пінчук одразу поставив керувати ним Олександра Богуцького, і канал швидко перетворився на крупну політичну трибуну країни.І саме в цей момент Пінчук усвідомив агітаційну й комерційну силу телевізора. На початку 2000‑х він докупив ще 2 телеканали — «Новий канал» і СТБ.«Новий» Пінчук купив у російської групи СТС, а СТБ — у руснявої нафтової компанії «Лукойл». І тут до кінця не зрозуміло: чи то Пінчук просто запропонував більше грошей за інших, чи то росіяни не хотіли псувати стосунки з зятем президента України. Але до росіян у цій історії ми ще повернемось.Згодом додалась ще частка у М1, і до 2004-го Пінчук контролював уже третину (!) всього українського телебачення — все це від об'єднав у медіахолдинг StarLight Media. От тільки офіційно розкрив себе як власника лише у 2010-му. До цього все довго трималось за складним офшорним ланцюгом, і настільки складним, що навіть зі схем не одразу зрозуміло що і як (схеми цих ланцюгів прикріпив вам вище 🌟).А навіщо так довго було ховатись за офшорами? Щоб без слідів відбілювати репутацію тестя?

Найбільший скандал тієї приватизаційної вакханалії зав'язався навколо підприємства «Криворіжсталь». Тут замішані і Кучма, і Пінчук, і Ахмєтов, і навіть майбутній міністр оборони.На той момент (у 2004 році) «Криворіжсталь» була справжнім діамантом, цей комбінат виробляв 20% всієї сталі в країні. За різними оцінками, його реальна ринкова вартість становила $1,5-6 млрд, але Кучма вирішив зробити зятю сімейну знижку і штовхнути завод значно дешевше.На приватизаційний конкурс заявки подали 6 претендентів, з них до фіналу дійшли двоє, а виграв той хто мав виграти — консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС). А знаєте хто його заснував? Віктор Пінчук і Рінат Ахмєтов — зять президента і найбагатший олігарх країни, які купили «Криворіжсталь» за смішні для нього $800 млн. Що цікаво, у договорі навіть не було заборони на перепродаж. Тобто скоріш за все план був у тому, щоб взяти металургійного гіганта за копійки за допомогою Кучми і одразу злити його за мільярди.Але свято тривало недовго. У листопаді 2004-го вибухнула Помаранчева революція, а до влади прийшов Ющенко, який одразу заявив, що «Криворіжсталь» тупо вкрали. Далі були суди, і вже у квітні 2005-го приватизацію визнали незаконною, а акції повернули державі. У жовтні того ж року провели новий аукціон у прямому ефірі, щоб знову не було якихось схем. Дуже показово, що Пінчук з Ахмєтовим навіть не прийшли, мабуть, вирішили не ганьбитися.Переможець заплатив заплатив за комбінат $4,8 млрд. Різниця у $4 млрд — це ціна, яку ледь не заплатили ми з вами за бажання Кучми озолотити Пінчука.І наостанок іронічна деталь. Інтереси Пінчука та Ахметова у судах щодо «Криворіжсталі» захищав адвокат Олексій Резніков, пам'ятаєте такого? Тааак, той самий, який у 2021-му став міністром оборони, а пізніше вляпався у корупційний скандал з яйцями по 17 грн. Як то кажуть — світ тісний, а українська політика виявляється ще тісніша.

Раніше великий бізнес в Україні був можливий виключно лише якщо ти або сам при владі або дуже близько до неї.Питання можна було вирішувати по-різному — наприклад через суди і рейдерські захвати, як це робили Коломойський і Боголюбов. Але був спосіб набагато простіший і елегантніший — одружитись з донькою президента.Саме так і зробив Віктор Пінчук. Звичайний український інженер за освітою, який у 90-х заснував компанію з виробництва металевих труб «Інтерпайп».На старті його бізнес був доволі скромним. Але у 2002 році Пінчук одружився з Оленою Кучмою — донькою другого президента України Леоніда Кучми який на той момент ще сидів у кріслі.І от після цього справи у Пінчука пішли вгору: «Інтерпайп» якось дуже швидко став одним з найбільших трубних виробників Європи, з'явились заводи, медіаактиви, статки зросли до кількох млрд $. Цікаво, як же так?Щоб балансувати свій олігархічний бекграунд, Пінчук почав системно інвестувати в імідж мецената і великого благодійника.Але хто він насправді — український філантроп чи звичайний олігарх під прикриттям благодійності?

Отримавши повну свободу, Гєна і Бєня почали не розвивати заводи, а тупо їх вбивати.Замість того, щоб вкладати гроші в розвиток української промисловості, вони використовували ці підприємства для своїх махінацій.🌟Продукція заводів не експортувалась прямо з України, а продавалась підконтрольним Боголюбову і Коломойському офшорам. Тобто, фактично вони продавали метали самі собі, але по заниженим цінам, а вже потім перепродавали той самий метал за ринковими цінами у Європу та США.Тим часом феросплавні підприємства в Україні або показували найменший прибуток, або ж взагалі були збитковими. Відповідно, майже не платили податки, бо буквально не було з чого. Різниця з перепродажу осідала на закордонних рахунках Боголюбова і Коломойського, а не в наших дорогах, школах, лікарнях, на жаль.🌟У 2011 році 4 феросплавні підприємства Гєни і Бєні отримали кредит від ПриватБанку (тоді ще їхнього) нібито «на розвиток виробництва».Позика на суму $187 млн не затрималися на заводах навіть на добу: вже за 5 годин ці гроші прогнали через кіпрську філію ПриватБанку та вивели в США. Тобто, Боголюбов і Коломойський не тільки залишили борги залишили українським підприємствам, а ще й нагло вкрали гроші на свої власні потреби з рахунків українців. Мільярди гривень виведені через офшори, мільярди податків, яких держава ніколи не отримала, заводи, які не отримували інвестицій і поступово деградували...Завдяки господарюванню Боголюбова та Коломойського Україна вилетіла зі світових топів експорту металів, а виробництво феросплавів скоротилося в 7 (!) разів, бо заводи замість розвитку просто добивали.А Боголюбов у цей час жив у Лондоні і будував собі репутацію чесного бізнесмена.

Міндіча прослуховували через дірку в підлозі, яку детективи просвердлили у квартирі поверхом вище.Цікаво, що ця квартира раніше належала Геннадію Боголюбову — найближчому другу і партнеру Ігоря Коломойського.Боголюбов народився на Дніпропетровщині, закінчив будівельний універ, потім працював інженером. Здавалося б, звичайна біографія радянської людини, яка мала б закінчитись так само звичайно. Але на горизонті зʼявився Коломойський.Бєня і Боголюбов знайшли один одного у Дніпрі наприкінці 80-х років. Між ними одразу завʼязалась міцна дружба, і вже за кілька років вони створили перший спільний бізнес.Це був звичайний перепродаж — вони закуповували компʼютерну техніку, магнітофони і т.д. в Москві, а збували у Дніпрі. Так і зароблявся перший капітал.Це стало початком їхнього 30-річного партнерства. Вже тоді вони заклали фундамент своєї дружби — щоб не було, все ділимо навпіл. Тому майже у кожному активі Коломойського була частка Боголюбова і навпаки.У 1992 році вони разом заснували ПриватБанк, який став центром їхньої імперії. Фактично, це і стало точкою старту усіх фінансових махінацій, які вони крутили разом.Боголюбов завжди ліпив образ цивілізованого бізнесмена. Він часто жив у Лондоні, купував там дорогу нерухомість і намагався не світитися в українських кримінальних хроніках. Боголюбов був повною протилежністю Коломойського, чим вони і доповнювали один одного. Бєня відповідав за галас, в той час як Боголюбов був його тінню.Завтра розберемо Гєну Боголюбова і його зашквари детальніше.

Зараз Міндіч перебуває де й більшість українських корупціонерів-втікачів — у Ізраїлі. Там сонячно та й совість мабуть не парить.Одразу після викриття Міндіча оперативно позбавили українського громадянства, а Зеленський ввів безстроковий пакет санкцій проти нього.Сам Міндіч назвав справу «медійним кейсом» і заявив що з нього «зробили крайнього», а повернутись в Україну не може бо тут «немає чесного розслідування». Пряма цитата: «Мене зробили винним у всьому, я нічого не робив». Чувак організував схему розкрадання $100 млн на енергетиці, і ще щось каже про несправедливість проти нього, уявляєте? 🌟Офіс Генпрокурора минулого місяця нарешті відправив до Ізраїлю запит на його екстрадицію. Але тут можуть бути проблеми, бо у Міндіча є ізраїльське громадянство, а Ізраїль традиційно своїх не видає. Хоча разом із запитом відправили 24 томи доказів щодо його злочинів, тому Міндіч цілком може стати винятком, всяке буває.Ще один варіант: є інфа, що Міндіч може стати об'єктом розслідування ФБР за відмивання коштів, а от Сполученим Штатам Ізраїль вже видавав злочинців, і не раз. Але скоріш за все, як це часто буває в цьому несправедливому світі, Міндіч залишиться непокараним, на жаль.