ТРИБУН | СХІД

❗️ Шановні підписники, прохання підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Панасенку Бажену Валентиновичу, 19 червня 1992 року народження, уродженцю міста Рубіжне Луганської області.З 2014 року Бажен Панасенко брав безпосередню участь в антитерористичній операції, маючи статус учасника бойових дій. Проходив службу в лавах поліції. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році, перебуваючи на тимчасово окупованій території, він рятував мирне населення, здійснював евакуацію людей під постійними обстрілами, зазнав контузії, але не припинив служіння людям та Україні.У вересні 2022 року Бажен Панасенко добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у військовій частині А3508. Воював на найгарячіших напрямках бойових дій, зокрема:Білогорівка, Бахмут, Запорізький напрямок, Курська область, Сумщина, Донецька область, Покровський напрямок.За час служби неодноразово зазнавав контузій та поранень, проте продовжував виконувати бойові завдання, демонструючи виняткову мужність, витримку та відданість присязі.За свою службу був нагороджений:• Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;• Грамотою за старанність, розумну ініціативність та сумлінне виконання службових обов’язків;• Відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України:«Золотий хрест»,«Золотий хрест з рельєфною гілкою дубового листя золотого кольору»,«Хрест Хоробрих»;• Орденом Президента України «За мужність» ІІІ ступеня;• Відзнакою «Вогнепальна зброя».12 грудня 2025 року старший солдат Панасенко Бажен Валентинович загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок атаки ворожого ударного БПЛА.У цивільному житті він був люблячим чоловіком, батьком двох маленьких донечок віком 3 та 4 роки, сином і опорою для своєї родини.Петиція за посиланням.

У жовтні 2025 року на «Ехо» вийшла стаття про викрадення жителів окупованих територій України співробітниками ФСБ росіїУ ній фігурують різні факти терору російських спецслужб щодо українців в окупації. Серед іншого є й згадка про мій рідний окупований Стаханов (Кадіївку). Йдеться про звернення до апарату російського омбудсмена родичів співробітника «МЧС» зі Стаханова, викраденого співробітниками ФСБ у жовтні 2024 рокуДані викраденого співробітника «МЧС» не розкриваються, але оскільки Стаханов — місто невелике, і будь-яка, навіть прихована інформація, поширюється по всьому місту досить швидко, встановити особу затриманого не становило великої складностіОкрім чергового підтвердження терору російських спецслужб на окупованих ними територіях, у цьому випадку варто зазначити, що затримана людина, окрім роботи в місцевому «МЧС», є досить публічною особою з власним доволі великим телеграм-каналом, а головне – розробником деяких застосунків і розширень для смартфонівПісля його арешту, зрозуміло, вся техніка опинилася в руках співробітників ФСБ. Виходячи з цього, вважаю важливим перевірити свої мобільні пристрої на наявність такого застосунку, як Instander (одна з найпопулярніших розробок викраденої людини)Усе, що опиняється в руках російських спецслужб, може бути трансформоване й використане в їхніх інтересах. Тому рекомендую перевірити свої пристрої на наявність цього застосунку та видалити його у разі, якщо він у вас встановленийСтаном на сьогодні про долю чергової жертви терору російських спецслужб проти цивільного населення України – нічого не відомоТак само нічого не відомо й про тисячі інших доль, про які немає навіть згадок в інтернеті. Росія день за днем продовжує «зачистку» українських територій від українців, які там проживають, інколи інкримінуючи сфабриковані кримінальні справи, а інколи просто викрадаючи людей з вулицьНа жаль, досі жодна міжнародна організація у світі не може надати реальної допомоги в установленні всіх фактів зникнення мирних громадян на окупованих територіях, не кажучи вже про сприяння у звільненні тисяч встановлених і підтверджених цивільних українських полонених

🇺🇦 Луганська ОВА оголосила про початок збору пропозицій щодо перейменування районів в окупованому Луганську. Йдеться про Артемівський, Жовтневий та Ленінський райони, назви яких, за роз’ясненнями Українського інституту національної пам’яті, пов’язані з комуністичним тоталітарним режимом та російською імперською політикою.В установі зазначили, що процес відбувається відповідно до чинного законодавства — з урахуванням порядку найменування адміністративно-територіальних одиниць і вимог щодо присвоєння назв, пов’язаних з іменами осіб чи історичними подіями. Пропозиції з обґрунтуваннями прийматимуть до 20 січня електронною поштою: [email protected]Повідомлення викликало активне обговорення в соцмережах. Частина користувачів сприйняла ініціативу критично. Зокрема, у коментарях лунає думка: “Давайте спочатку звільнимо, а потім будемо назви міняти. Гроші дівати нікуди?!”.Водночас є й підтримка процесу перейменування. У коментарях зазначають, що збереження назв на кшталт Ленінського чи Жовтневого району через багато років після початку російської агресії є неприйнятним, і декомунізація мала відбутися значно раніше — ще у 2016 році. Деталі — на нашому сайті за посиланням🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

📌📌📌📌 На Луганщині різдвяні свята тривали майже місяць — від Святвечора до Тіки-При-Тіки наприкінці січня. Кожен день мав своє призначення, свої страви, свої обряди. Виготовлення Різдвяного дідуха з запашного сіна, маланкування під вікнами, посівання з рукавичкою, мисливці стріляли з рушниць вгору на Водохреща — ці традиції складали єдиний цикл. А коли свята заборонялися, господині замість традиційної пшеничної куті варили рисову — перевіряючі бачили звичайну кашу, і людей не карали. Цикл завершувався лише тоді, коли батюшка освячував прядки та веретена, і жінки поверталися до роботи.Про те, як святкували Різдво на Луганщині, розповідає Віра Аннусова — вчителька, дослідниця народних традицій. Майже все життя вона прожила в Біловодському районі, очолювала правозахисну жіночу організацію «Первоцвіт», досліджувала обряди та свята південної частини Слобожанщини. У 2015 році через активну громадську діяльність та проукраїнську позицію змушена була переїхати з Луганщини до Петриківки на Дніпропетровщині. Але пам'ять про рідний край, про традиції, які формували життя кількох поколінь, вона зберігає і передає далі.Читайте текст за посиланням🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа