ТРИБУН | СХІД

📌📌📌📌«Спочатку Краматорськ мене не приваблював, але потім я закохалася — він виявився зовсім не таким, як я уявляла», — каже Аліна.Вона рахує кут падіння світла так само точно, як колись розв’язувала задачі для учнів. Вдень проводить час із донькою на Харківщині, ввечері викладає математику онлайн, а між цим — їздить знімати життя поруч із фронтом. Так жінка зібрала себе після евакуації — між формулами, світлом і дорогою додому.До 2022 року життя було стабільним: ІТ, робототехніка, викладання математики, народження доньки. Після 24 лютого — переїзди, повернення і життя вже на межі з Донеччиною.Математика залишалась у житті Аліни понад 10 років: зараз вона навчає дітей онлайн з різних міст і країн. «Коли у них виходить — це і є причина, чому я працюю», — каже співрозмовниця.З часом вона зацікавилася фотографією. Спершу це була як спроба знайти творчість, згодом — як нова справа. Від безкоштовних зйомок і простого фотоапарата вона перейшла до комерційної роботи і студій.«Я дивлюся на фото як на математику і фізику: світло, кут, композиція — це формули», — пояснює жінка.Повна історія — за посиланням🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

❗️ Шановні підписники, прохання підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Панасенку Бажену Валентиновичу, 19 червня 1992 року народження, уродженцю міста Рубіжне Луганської області.З 2014 року Бажен Панасенко брав безпосередню участь в антитерористичній операції, маючи статус учасника бойових дій. Проходив службу в лавах поліції. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році, перебуваючи на тимчасово окупованій території, він рятував мирне населення, здійснював евакуацію людей під постійними обстрілами, зазнав контузії, але не припинив служіння людям та Україні.У вересні 2022 року Бажен Панасенко добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у військовій частині А3508. Воював на найгарячіших напрямках бойових дій, зокрема:Білогорівка, Бахмут, Запорізький напрямок, Курська область, Сумщина, Донецька область, Покровський напрямок.За час служби неодноразово зазнавав контузій та поранень, проте продовжував виконувати бойові завдання, демонструючи виняткову мужність, витримку та відданість присязі.За свою службу був нагороджений:• Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;• Грамотою за старанність, розумну ініціативність та сумлінне виконання службових обов’язків;• Відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України:«Золотий хрест»,«Золотий хрест з рельєфною гілкою дубового листя золотого кольору»,«Хрест Хоробрих»;• Орденом Президента України «За мужність» ІІІ ступеня;• Відзнакою «Вогнепальна зброя».12 грудня 2025 року старший солдат Панасенко Бажен Валентинович загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок атаки ворожого ударного БПЛА.У цивільному житті він був люблячим чоловіком, батьком двох маленьких донечок віком 3 та 4 роки, сином і опорою для своєї родини.Петиція за посиланням.

В окупованому Сіверськодонецьку не планують відновлювати мобільний зв’язок та інтернет.Про це повідомляють місцеві канали з посиланням на відповідь адміністрації президента РФ на звернення жителя.У зверненні він описав основні проблеми міста:🔴 кадровий дефіцит у медицині — через відсутність зв’язку лікарі з РФ не хочуть приїжджати, тому працює обмежена кількість фахівців;🔴 фактична відсутність медичної допомоги — на все місто лише одна «швидка»;🔴 навіть після запуску локального зв’язку екстрені служби не справляються з викликами, є випадки, коли люди не дочекалися медиків;🔴 за талонами до поліклініки доводиться займати чергу з 3:00, і ще їх кількість обмежена;🔴 у міській поліклініці працюють лише два терапевти.У адміністрації президента РФ відповіли, що через розпорядження «тероборони ЛНР» та близькість до фронту неможливо увімкнути мобільний зв'язок та інтернет. У коментарях жителі пишуть, що писали такі ж звернення, та їм відповідали теж саме. А також, за словами людей, наприклад, у Смоляниновому та Сватовому все це є. 🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

Третій армійський корпус зірвав найбільшу спробу механізованого наступу РФ на семи напрямках.За словами бригадного генерала Андрія Білецького, 19 березня росіяни здійснили наймасштабнішу спробу прориву на Лимансько-Борівському напрямку. Ворог залучив сили 1-ї танкової та 20-ї загальновійськової армій, але він почав нести втрати, не доїхавши до ЛБЗ.Противник пішов в атаку одночасно на 7 напрямках у смузі корпусу і задіяв понад півтисячі піхотинців, 28 одиниць бронетехніки, більше 100 одиниць мототехніки, багі й квадроциклів. За 4 години підготовлені бійці перетворили прорив росіян на масштабний провал.Внаслідок ворог втратив: 84 одиниці мототехніки, 11 БМП і БТР та 3 танки. Крім того, було уражено ТОС «Сонцепьок» і 5 гармат та знищено 160+ ворожих БпЛА.Андрій Білецький каже, що до наступу ворога готувалися 1,5 місяці. Кожна бригада мала власний план відбиття атаки. В результаті на всіх напрямках удари було зірвано.За добу бригади й полки корпусу знищили 405 військовослужбовців РФ: 288 — безповоротні, решта — санітарні втрати. 🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

🇺🇦 Лисичанська багатопрофільна лікарня вже два роки надає пацієнтам реабілітаційну допомогуЗ 1 березня у лікарні, яка працює в умовах релокації, розпочали надання медичної реабілітаційної допомоги особам з обмеженнями повсякденного функціонування.Заклад уклав договір з НСЗУ на надання реабілітаційної допомоги дорослим і дітям у стаціонарних та амбулаторних умовах за Програмою медичних гарантій 2026 року. До роботи залучено 29 працівників лікарні. У реабілітаційному відділенні облаштовано «Палату Героя» — простір для лікування та реабілітації військовослужбовців, ветеранів та інших пацієнтів, які постраждали внаслідок війни. Палати облаштовані з урахуванням принципів безбар’єрності: функціональні ліжка, доступні санітарні кімнати, простір для пересування на кріслі колісному та спеціальні поручні.🏥 Допомогу можуть отримати військовослужбовці, ветерани, учасники бойових дій, ВПО та мешканці області з порушеннями опорно-рухового апарату та неврологічними захворюваннями.📱 Детальну інформацію та записатися можна за телефонами:+38 (066) 483-34-75+38 (066) 746-27-01🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

❗️ Шановні підписники, прохання підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Панасенку Бажену Валентиновичу, 19 червня 1992 року народження, уродженцю міста Рубіжне Луганської області.З 2014 року Бажен Панасенко брав безпосередню участь в антитерористичній операції, маючи статус учасника бойових дій. Проходив службу в лавах поліції. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році, перебуваючи на тимчасово окупованій території, він рятував мирне населення, здійснював евакуацію людей під постійними обстрілами, зазнав контузії, але не припинив служіння людям та Україні.У вересні 2022 року Бажен Панасенко добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у військовій частині А3508. Воював на найгарячіших напрямках бойових дій, зокрема:Білогорівка, Бахмут, Запорізький напрямок, Курська область, Сумщина, Донецька область, Покровський напрямок.За час служби неодноразово зазнавав контузій та поранень, проте продовжував виконувати бойові завдання, демонструючи виняткову мужність, витримку та відданість присязі.За свою службу був нагороджений:• Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;• Грамотою за старанність, розумну ініціативність та сумлінне виконання службових обов’язків;• Відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України:«Золотий хрест»,«Золотий хрест з рельєфною гілкою дубового листя золотого кольору»,«Хрест Хоробрих»;• Орденом Президента України «За мужність» ІІІ ступеня;• Відзнакою «Вогнепальна зброя».12 грудня 2025 року старший солдат Панасенко Бажен Валентинович загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок атаки ворожого ударного БПЛА.У цивільному житті він був люблячим чоловіком, батьком двох маленьких донечок віком 3 та 4 роки, сином і опорою для своєї родини.Петиція за посиланням.

У жовтні 2025 року на «Ехо» вийшла стаття про викрадення жителів окупованих територій України співробітниками ФСБ росіїУ ній фігурують різні факти терору російських спецслужб щодо українців в окупації. Серед іншого є й згадка про мій рідний окупований Стаханов (Кадіївку). Йдеться про звернення до апарату російського омбудсмена родичів співробітника «МЧС» зі Стаханова, викраденого співробітниками ФСБ у жовтні 2024 рокуДані викраденого співробітника «МЧС» не розкриваються, але оскільки Стаханов — місто невелике, і будь-яка, навіть прихована інформація, поширюється по всьому місту досить швидко, встановити особу затриманого не становило великої складностіОкрім чергового підтвердження терору російських спецслужб на окупованих ними територіях, у цьому випадку варто зазначити, що затримана людина, окрім роботи в місцевому «МЧС», є досить публічною особою з власним доволі великим телеграм-каналом, а головне – розробником деяких застосунків і розширень для смартфонівПісля його арешту, зрозуміло, вся техніка опинилася в руках співробітників ФСБ. Виходячи з цього, вважаю важливим перевірити свої мобільні пристрої на наявність такого застосунку, як Instander (одна з найпопулярніших розробок викраденої людини)Усе, що опиняється в руках російських спецслужб, може бути трансформоване й використане в їхніх інтересах. Тому рекомендую перевірити свої пристрої на наявність цього застосунку та видалити його у разі, якщо він у вас встановленийСтаном на сьогодні про долю чергової жертви терору російських спецслужб проти цивільного населення України – нічого не відомоТак само нічого не відомо й про тисячі інших доль, про які немає навіть згадок в інтернеті. Росія день за днем продовжує «зачистку» українських територій від українців, які там проживають, інколи інкримінуючи сфабриковані кримінальні справи, а інколи просто викрадаючи людей з вулицьНа жаль, досі жодна міжнародна організація у світі не може надати реальної допомоги в установленні всіх фактів зникнення мирних громадян на окупованих територіях, не кажучи вже про сприяння у звільненні тисяч встановлених і підтверджених цивільних українських полонених

🇺🇦 Луганська ОВА оголосила про початок збору пропозицій щодо перейменування районів в окупованому Луганську. Йдеться про Артемівський, Жовтневий та Ленінський райони, назви яких, за роз’ясненнями Українського інституту національної пам’яті, пов’язані з комуністичним тоталітарним режимом та російською імперською політикою.В установі зазначили, що процес відбувається відповідно до чинного законодавства — з урахуванням порядку найменування адміністративно-територіальних одиниць і вимог щодо присвоєння назв, пов’язаних з іменами осіб чи історичними подіями. Пропозиції з обґрунтуваннями прийматимуть до 20 січня електронною поштою: [email protected]Повідомлення викликало активне обговорення в соцмережах. Частина користувачів сприйняла ініціативу критично. Зокрема, у коментарях лунає думка: “Давайте спочатку звільнимо, а потім будемо назви міняти. Гроші дівати нікуди?!”.Водночас є й підтримка процесу перейменування. У коментарях зазначають, що збереження назв на кшталт Ленінського чи Жовтневого району через багато років після початку російської агресії є неприйнятним, і декомунізація мала відбутися значно раніше — ще у 2016 році. Деталі — на нашому сайті за посиланням🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

📌📌📌📌 На Луганщині різдвяні свята тривали майже місяць — від Святвечора до Тіки-При-Тіки наприкінці січня. Кожен день мав своє призначення, свої страви, свої обряди. Виготовлення Різдвяного дідуха з запашного сіна, маланкування під вікнами, посівання з рукавичкою, мисливці стріляли з рушниць вгору на Водохреща — ці традиції складали єдиний цикл. А коли свята заборонялися, господині замість традиційної пшеничної куті варили рисову — перевіряючі бачили звичайну кашу, і людей не карали. Цикл завершувався лише тоді, коли батюшка освячував прядки та веретена, і жінки поверталися до роботи.Про те, як святкували Різдво на Луганщині, розповідає Віра Аннусова — вчителька, дослідниця народних традицій. Майже все життя вона прожила в Біловодському районі, очолювала правозахисну жіночу організацію «Первоцвіт», досліджувала обряди та свята південної частини Слобожанщини. У 2015 році через активну громадську діяльність та проукраїнську позицію змушена була переїхати з Луганщини до Петриківки на Дніпропетровщині. Але пам'ять про рідний край, про традиції, які формували життя кількох поколінь, вона зберігає і передає далі.Читайте текст за посиланням🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа