На жаль, це правда. Мого багаторічного бойового товариша ще з початку 2000х, побратима Андрія Парубія нелюди застрелили у Львові. Що точна можна сказати — ці потвори бояться і через це вбивають справжніх патріотів та сильних людей. Майдан, 11 років війни, величезний внесок в розбудову Незалежності. Андрій — велика Людина і справжній друг. За це вони й мстяться, цього і бояться. Цей злочин — це не просто постріли у людину. Це постріли в Армію. Це постріл у Мову. Це постріл у Віру. Це постріл в серце України. Андрій робив усе можливе для створення української армії. Особливо тоді, коли ще йшлося про перші добровольчі батальйони, які виходили на фронт просто з МайдануАндрій зіграв вирішальну роль в ухваленні закону про українську мову, який став історичним кроком у зміцненні нашої ідентичності. А під час боротьби за Томос для Православної Церкви України я постійно відчував його плече як Голови Верховної Ради. Але ворог ніколи не зможе вбити ідеали, за які жив і боровся Андрій Парубій. Ми разом пройшли Майдан, пережили найважчі роки війни, утверджували українську державність. Його мужність, жертовність і відданість Україні залишаться назавжди у серцях мільйонів. Висловлюю найщиріші співчуття родині та близьким. Україна втратила великого сина, але його справа житиме доти, доки живе наша держава. Це акт терору і справа честі спецслужб та правоохоронців знайти та покарати винних і причетних. Вічна пам’ять і вічна слава Андрію Парубію. Герої не вмирають.. Слава Україні.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter