Те, про що я вже третій рік поспіль говорю на кожному своєму курсі, що ніякої "об’єктивної реальності" не існує, а є лише наше сприйняття, зібране з фільтрів, досвіду, автоматизмів і когнітивних викривлень, я нарешті побачила чітко й акуратно сформульованим у публічному науково-популярному просторі. І не в інстаграм-пості, а в статті на платформі BBC Science Focus, що вже само по собі важливо.У цій публікації автор розбирає феномен так званих "всезнаючих" людей, тих, хто з внутрішньою впевненістю коригує, повчає, виправляє інших, навіть не маючи достатніх знань, і робить це не зі зла, а з переконання, що бачить світ "таким, яким він є". Ключова думка, на якій тримається вся логіка тексту, полягає в тому, що людина майже ніколи не усвідомлює обмеженість власного сприйняття, бо її мозок видає власну інтерпретацію за реальність, не позначаючи її як версію, гіпотезу або модель.Автор опирається на добре відомий у когнітивній психології принцип наївного реалізму, коли ми віримо, що світ, який ми бачимо, і є об’єктивним світом, а отже всі, хто думає інакше, або помиляються, або недостатньо розумні, або "не хочуть бачити правду". До цього додається ілюзія достатності інформації: людина не тільки не знає, що вона чогось не знає, а й щиро впевнена, що наявного шматка інформації цілком достатньо для остаточних висновків і категоричних суджень.У результаті виникає парадоксальна, але дуже поширена поведінка: чим менше в людини глибини в темі, тим більше в неї внутрішньої впевненості, і тим активніше вона намагається транслювати свою картину світу як єдино можливу. Саме тут автор акуратно підводить до ефекту Даннінґа–Крюґера, але не як до "ярлика для дурних", а як до механізму, за якого низька компетентність позбавляє людину інструментів для усвідомлення власних обмежень.Окремо в статті підкреслюється соціальний вимір цієї поведінки: демонстрація "знання" часто є не пошуком істини, а способом утримати контроль, статус або відчуття значущості, особливо в ситуаціях невизначеності, де визнати "я не знаю" психологічно складніше, ніж говорити впевнено й категорично.Чому ця публікація має вагу? Тому що BBC Science Focus - це не блог і не особиста колонка, а науково-популярне медіа з багаторічною репутацією, яке працює на перетині науки й публічного дискурсу, спираючись на дослідження, а не на думки. Фактично, це приклад того, як ті самі ідеї, які давно циркулюють у професійній психології й які ми проговорюємо на навчанні, починають доходити до широкої аудиторії у зрозумілій, але не спрощеній формі. Посилання на статтю.https://www.sciencefocus.com/comment/know-it-all-psychologyЯ знаю, що я нічого не знаю, але інші не знають і цього. Сократ