У Бодо Шефера є чудова притча про орлів і качок. Я не буду її переказувати — якщо ви раптом її не читали, дуже раджу заґуґлити.А от я хочу поділитися з вами історією, яка трапилася вчора на пляжі — зі мною та моєю старшою донькою. Якщо хтось не знає, їй шість.У морі час від часу трапляються маленькі медузи. Молодша зловила собі одну в пластиковий стакан, а старша кілька разів спробувала — не вийшло. Вона сіла на березі й заплакала, причитаючи, що їй ніколи не щастить.Звісно, я могла сама зловити для неї медузу й закрити питання. Але я сіла поруч, попросила її витягнути долоню, а потім розслабити пальці. Вони м’яко зігнулися.— Тепер, коли твої пальці підгорнулися всередину долоні, скажи: «Я — жертва цього світу».А тепер вирівняй долоню і скажи: «Я — господарка свого життя». Повтори це своїй долоні тричі.Тепер заплющ очі й повтори обидві фрази. Що ти відчуваєш?— Долоня залишається майже прямою.— З тобою відбувається те, у що ти віриш. Лише ти сама обираєш: бути жертвою світу чи господаркою свого життя. Якщо ти віриш, що тобі не щастить — так і буде. Але якщо ти віриш, що тобі щастить, просто іноді бракує навички — ти йдеш і здобуваєш її. Через досвід, через сотню невдач, доки не досягнеш. Що ти обираєш?За 15 хвилин медуза була зловлена.Що б не відбувалося — вибір завжди за нами. Зрештою, ви ж не медуза у склянці.Як показує практика, зрештою все відбувається на краще — якщо ми здатні побачити цінність у тому уроці, що несе з собою досвід.Цей допис я писала 6 років тому, але мені здається він зараз дуже актуальний.