Часом чую: "ШІ ідеальний психолог "І найцікавіше хто це каже. Люди з високими вимогами до себе. Ті, хто не терпить обмежень, сорому і чужої некомпетентності. Так звані "нарциси". Не як діагноз, а як адаптація: бути кращим, бо інакше боляче. Для них ШІ - не просто інструмент. Це безпечна ідеальна проекція. Тут тебе не знецінюють. Не перебивають. Не втомлюються від тебе. Ти завжди на першому місці. Твої думки - важливі. Твій запит - головний. ШІ відповідає стільки, скільки ти хочеш. Часто саме такі люди ніколи не доходять до живої терапії - їм занадто боляче бути менш ідеальними. Але є одне "але". Велике. ШІ - не терапевт. Він не бачить, як ти починаєш дисоціювати. Не відчує мікроруху, не зупинить тебе, коли ти вже в стрибку через власну прірву. Він не несе відповідальності. А ти несеш. Тому якщо ти відчуваєш, що за твоїм "просто хочу поради" ховається тиша з дитинства -йди до людини. До тієї, яка зможе утримати тебе, коли ти сам себе не можеш. ШІ це міст. Але берег - людський. І ще:нарцисизм - не вирок. Це шлях виживання. І якщо першим кроком на цьому шляху стане бесіда з ШІ - хай буде так. Головне - не переплутати інструмент з порятунком.