новий альбом пеггі трохи розчарував. минулі альбоми мене зачіпляли хорошими мелодіями та витонченим продакшном, особливо на AMHAC, там дуже текстуровані біти в яких ти наче можеш відчути їх на дотик. на цьому альбомі мені здається немає жодної пісні де він читає з якоюсь мелодією чи цікавою ритмікою, кожна пісня по флоу звучить однаково як наступна. в якийсь момент мені просто смішно стало через те що декілька пісень підряд іде однаковий флоу без жодної варіації в мелодії. це засмутило, бо пеггі вміє в мелодії і гарний та цікавий спів, він це показав і на корнболах і joechillworld i ghost pop tape. про сам преміс experimental rap і всьо таке: насправді альбом піздец експериментальний у плані змішування жанрів, я такого в репі ще не чув, одна пісня у тебе їбашить дабстеп, потім гітарки, потім якийсь нойз, потім хор співає, в цьому плані мені зайшло що він спробував більше різного. але.... більшість з цих експериментів не звучать добре 🥹іноді відчувається що це random bullshit go, і основна проблема це якраз мелодії або будь що що запам'ятовується, цього тупо немає. я прослухав альбом 1.5 рази а повернутись і переслухати мені захотілось лише Yen, Mask On, Since I met Ye та Ghost of emmet till, з 25 пісень!!всі попередні альбоми я заслуховував до дірок що на пам'ять знав всі пісні, бо всі пісні були ахуєнні, цей я сумніваюсь що буду так заслуховувати.загалом, я вважаю що альбом добротний, але слабше за попередні. бро треба шось робити з читкою і мелодіями в співі7/10Better aim for the neck like Charlie Kirk